Українська література · Література XX століття
«Розстріляне відродження»: покоління письменників 1920-х
«Розстріляне відродження» — назва покоління українських письменників і діячів мистецтва 1920-х — початку 1930-х років, яких було репресовано в 1930-х. Термін виник після антології Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження», виданої в Парижі в серпні 1959 року; назву запропонував Єжи Ґедройць.
Авторський матеріал Тями · оновлено
Звідки термін і що він означає
Українська література 1920-х розвивалася в умовах нової економічної політики й українізації. Це час літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ, неокласики), дискусії про шляхи розвитку літератури, ідей європейської орієнтації (гасло Хвильового «Геть від Москви!»). На початку 1930-х політика змінилася: посилилися арешти, а в 1937–1938 роках розгорнувся Великий терор.
Антологію «Розстріляне відродження» уклав Юрій Лавріненко. Вона охопила тексти 1917–1933 років, які після 1933 року були вилучені з вжитку; видана 1959 року в Парижі накладом 2 тисячі примірників. Термін запропонував польський публіцист Єжи Ґедройць (лист від 13 серпня 1958 року).
Письменники й долі
| Діяч | Твір або діяльність | Доля |
|---|---|---|
| Микола Хвильовий | «Я (Романтика)»; лідер ВАПЛІТЕ | застрелився 13 травня 1933 року в Харкові |
| Микола Куліш | комедія «Мина Мазайло», драма «Патетична соната» | розстріляний 3 листопада 1937 року в Сандармосі |
| Валер’ян Підмогильний | роман «Місто» (1928) | розстріляний 3 листопада 1937 року |
| Микола Зеров | неокласик, поет, перекладач | розстріляний 3 листопада 1937 року |
| Лесь Курбас | режисер, театр «Березіль» | заарештований 26 грудня 1933 року, розстріляний 3 листопада 1937 року |
Контекст репресій
За даними Енциклопедії сучасної України, у 1933 році в УСРР арештовано 124 463 особи, серед яких селяни й діячі національної інтелігенції; 1937 року — 159 573, 1938 — 106 096. Репресії були спрямовані проти українських письменників, які відстоювали самобутній шлях розвитку, і тісно пов’язані з Голодомором та згортанням українізації. Більшість засуджених реабілітували в 1950–1960-х роках, а повернення творів читачам розпочалося наприкінці 1980-х.
Розібрані приклади
Спробуй розв’язати сам, а потім відкрий розв’язання. Це авторські приклади, а не завдання з тренувань.
Приклад 1
Хто й де видав антологію, від назви якої походить термін «розстріляне відродження»?
Показати розв’язанняСховати розв’язання
- Антологію «Розстріляне відродження» уклав літературознавець Юрій Лавріненко.
- Видано її 1959 року в Парижі, а назву запропонував Єжи Ґедройць.
Відповідь: Юрій Лавріненко, Париж, 1959 рік.
Приклад 2
Установіть відповідність між письменниками й творами: Підмогильний, Куліш, Хвильовий, Тичина — «Місто», «Мина Мазайло», «Я (Романтика)», «Сонячні кларнети».
Показати розв’язанняСховати розв’язання
- Підмогильний — роман «Місто».
- Куліш — комедія «Мина Мазайло».
- Хвильовий — «Я (Романтика)», Тичина — «Сонячні кларнети».
Відповідь: Підмогильний — «Місто»; Куліш — «Мина Мазайло»; Хвильовий — «Я (Романтика)»; Тичина — «Сонячні кларнети».
Приклад 3
Поясніть різницю між долею Миколи Хвильового і Миколи Куліша.
Типові помилки
- Вважати, що всіх письменників цього покоління розстріляли: частину репресовано, частина замовкла, а дехто продовжив працювати.
- Плутати Миколу Куліша («Мина Мазайло») з Пантелеймоном Кулішем («Чорна рада»).
- Датувати антологію «Розстріляне відродження» 1937 роком: її видано 1959 року.
- Вважати автором терміна Юрія Лавріненка: назву запропонував Єжи Ґедройць.