Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література XX століття

«Чари ночі»

«Чари ночі» — ліричний вірш Олександра Олеся, що став романсом. Заклик солов’їв «цілуй» перетворюється на гімн коханню й весні: життя коротке, а мить молодості не повторюється. Вірш увійшов до збірки «З журбою радість обнялась» (1907).

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
ліричний вірш (інтимна й пейзажна лірика), романс
Час створення
близько 1904 року; надруковано в збірці «З журбою радість обнялась» (1907)
Напрям
неоромантизм із рисами імпресіонізму

Тема й ідея

Тема. Весняна ніч, спів солов’їв і заклик не проґавити мить кохання й молодості.

Ідея. Життя — єдина мить, тож треба цінувати кохання й красу; одночасно в тексті звучить попередження, що все минає й за ним не повернутися.

«Знов молодість не буде!»
заклик соловіїв

Композиція й художні особливості

Вірш складається з дванадцяти чотиривіршів і має кільцеву композицію: його починають і завершують однакові рядки про солов’їв, які сміються, плачуть і кличуть «цілуй». Усередині — монолог-заклик солов’їв: лови летючу мить, насолоджуйся, бо після неї — забуття. Автор використовує паралелізм (природа й почуття), персоніфікацію (земля тремтить, верби п’яні), епітети, антитезу «мить — вічність», алюзію на Фауста.

Образи й ліричний герой

Солов’ї
співаки весни, що кличуть до кохання й радості; голос самої природи.
Ліричний адресат
той, до кого звертаються солов’ї: людина, що ще не наважується на кохання.
Весняна ніч
образ краси й пристрасті, у якій оживає все: квіти, трави, вода, зорі.

Зміст і хід думки

Солов’ї сміються й плачуть, б’ють піснями в груди й кличуть цілувати, бо молодість більше не повернеться. Вони радять не зважати на те, що буде потім, забути сум і горе й улити свою душу в шумляче море весни.

Далі змальовано нічну картину: земля тремтить в обіймах ночі, лист шелестить квітці, струмок воркоче траві, у воді відбиваються зорі, а верби, мов п’яні, хилять гілки. Усе кличе до кохання й радості.

Але соловії нагадують: усе загине без вороття, і як колись Фауст, людина захоче повернути минуле, та боги скупі й глухі. Тому треба налагодити золоті струни й сміливо йти на свято кохання. Вірш завершується тим самим зверненням, з якого почався.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    Яка головна ідея вірша «Чари ночі»?

    Показати відповідь

    Закликати цінувати мить кохання й молодості, бо ніщо не повертається.

  2. Запитання 2

    Хто звертається до ліричного героя?

    Показати відповідь

    Соловії: це голос природи, що кличе до кохання.

  3. Запитання 3

    Який прийом лежить в основі композиції?

    Показати відповідь

    Кільцева композиція: перша й остання строфи повторюються.

  4. Запитання 4

    До якого жанру належить «Чари ночі»?

    Показати відповідь

    До ліричного вірша (інтимна й пейзажна лірика), який набув популярності як романс.

  5. Запитання 5

    Яка літературна алюзія є у вірші?

    Показати відповідь

    Згадка про Фауста, який хотів повернути дні минулі: образ марних бажань про втрачену молодість.

Чим цей твір плутають

  • Вірш не рекламує безтурботність: в ньому звучить трагічна нота про швидкоплинність життя.
  • Автор «Чар ночі» — Олександр Олесь, а не Павло Тичина: Тичина належить до наступного покоління.
  • Солов’ї тут — не просто птахи, а символ самої природи, що закликає до кохання.

Перевіряємо вхід і план навчання…