Українська література · Література XX століття
«Чари ночі»
«Чари ночі» — ліричний вірш Олександра Олеся, що став романсом. Заклик солов’їв «цілуй» перетворюється на гімн коханню й весні: життя коротке, а мить молодості не повторюється. Вірш увійшов до збірки «З журбою радість обнялась» (1907).
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Олександр Олесь
- Жанр
- ліричний вірш (інтимна й пейзажна лірика), романс
- Час створення
- близько 1904 року; надруковано в збірці «З журбою радість обнялась» (1907)
- Напрям
- неоромантизм із рисами імпресіонізму
Тема й ідея
Тема. Весняна ніч, спів солов’їв і заклик не проґавити мить кохання й молодості.
Ідея. Життя — єдина мить, тож треба цінувати кохання й красу; одночасно в тексті звучить попередження, що все минає й за ним не повернутися.
«Знов молодість не буде!»
Композиція й художні особливості
Вірш складається з дванадцяти чотиривіршів і має кільцеву композицію: його починають і завершують однакові рядки про солов’їв, які сміються, плачуть і кличуть «цілуй». Усередині — монолог-заклик солов’їв: лови летючу мить, насолоджуйся, бо після неї — забуття. Автор використовує паралелізм (природа й почуття), персоніфікацію (земля тремтить, верби п’яні), епітети, антитезу «мить — вічність», алюзію на Фауста.
Образи й ліричний герой
- Солов’ї
- співаки весни, що кличуть до кохання й радості; голос самої природи.
- Ліричний адресат
- той, до кого звертаються солов’ї: людина, що ще не наважується на кохання.
- Весняна ніч
- образ краси й пристрасті, у якій оживає все: квіти, трави, вода, зорі.
Зміст і хід думки
Солов’ї сміються й плачуть, б’ють піснями в груди й кличуть цілувати, бо молодість більше не повернеться. Вони радять не зважати на те, що буде потім, забути сум і горе й улити свою душу в шумляче море весни.
Далі змальовано нічну картину: земля тремтить в обіймах ночі, лист шелестить квітці, струмок воркоче траві, у воді відбиваються зорі, а верби, мов п’яні, хилять гілки. Усе кличе до кохання й радості.
Але соловії нагадують: усе загине без вороття, і як колись Фауст, людина захоче повернути минуле, та боги скупі й глухі. Тому треба налагодити золоті струни й сміливо йти на свято кохання. Вірш завершується тим самим зверненням, з якого почався.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Яка головна ідея вірша «Чари ночі»?
Показати відповідьСховати відповідь
Закликати цінувати мить кохання й молодості, бо ніщо не повертається.
Запитання 2
Хто звертається до ліричного героя?
Показати відповідьСховати відповідь
Соловії: це голос природи, що кличе до кохання.
Запитання 3
Який прийом лежить в основі композиції?
Показати відповідьСховати відповідь
Кільцева композиція: перша й остання строфи повторюються.
Запитання 4
До якого жанру належить «Чари ночі»?
Показати відповідьСховати відповідь
До ліричного вірша (інтимна й пейзажна лірика), який набув популярності як романс.
Запитання 5
Яка літературна алюзія є у вірші?
Показати відповідьСховати відповідь
Згадка про Фауста, який хотів повернути дні минулі: образ марних бажань про втрачену молодість.
Чим цей твір плутають
- Вірш не рекламує безтурботність: в ньому звучить трагічна нота про швидкоплинність життя.
- Автор «Чар ночі» — Олександр Олесь, а не Павло Тичина: Тичина належить до наступного покоління.
- Солов’ї тут — не просто птахи, а символ самої природи, що закликає до кохання.