Українська література · Література XX століття
«О слово рідне! Орле скутий!..»
«О слово рідне! Орле скутий!..» — патріотичний вірш Олександра Олеся (1907), поетичне звертання до рідної мови. Слово порівняно зі скутим орлом, з шумом дерев, музикою зір, а наприкінці автор благає його стати мечем і сонцем для рідного краю.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Олександр Олесь
- Жанр
- ліричний вірш (громадянська лірика), поезія-звертання
- Час створення
- 1907 рік
- Напрям
- неоромантизм
Тема й ідея
Тема. Доля й сила рідного слова, його образ у душі поета й заклик до його пробудження.
Ідея. Рідна мова — це душа народу, його історія й сила; її зневажають чужинці й забувають діти, але вона має стати мечем і сонцем, що вирвуть край із темряви.
«О слово рідне! Орле скутий!»
Композиція й художні особливості
Вірш складається з трьох чотиривіршів. Перша строфа скаржиться на долю слова (скуте, кинуте на сміх, забуте дітьми), друга розкриває красу й багатство мови (шум дерев, музика зір, спів степів, рев Дніпра), третя — заклик до дії. Поет використовує звертання, оклики, метафори (орел скутий, спів степів), порівняння, інверсію, градацію (меч — сонце — дощі судні), гіперболу, образи-символи (орел, меч, сонце).
Образи й ліричний герой
- Слово рідне
- центральний образ-символ: свобода, пам’ять і душа народу, але нині скута й забута.
- Орел скутий
- метафора мови-в’язня, яку зневажають чужинці.
- Меч, сонце, судні дощі
- образи боротьби, оновлення й справедливості, до яких поет закликає слово.
Зміст і хід думки
Поет звертається до рідного слова, порівнюючи його зі скутим орлом, якого чужинці кидають на сміх, а діти забули. Слово — «співочий грім батьків», забутий нащадками.
Далі він відкриває багатство слова: воно — шум дерев, музика блакитнооких зір, шовковий спів широких степів і лев’ячий рев Дніпра. У ньому звучить уся природа рідного краю.
У фіналі поет закликає слово бути його мечем, а відтак — сонцем: нехай воно осяє його край і розлетиться над ним «дощами судними» — очисним, справедливим судом.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
До кого звертається ліричний герой у вірші?
Показати відповідьСховати відповідь
До рідного слова (рідної мови).
Запитання 2
Яка метафора передає стан рідної мови в першій строфі?
Показати відповідьСховати відповідь
«Орле скутий»: мова зневажена й позбавлена волі.
Запитання 3
Які образи розкривають красу й силу слова в другій строфі?
Показати відповідьСховати відповідь
Шум дерев, музика зір, шовковий спів степів, рев Дніпра: слово єднається з природою рідного краю.
Запитання 4
У чому полягає заклик у фіналі?
Показати відповідьСховати відповідь
Слово має стати мечем і сонцем, що осяє край і принесе «судні дощі».
Запитання 5
До якої групи лірики належить вірш?
Показати відповідьСховати відповідь
До громадянської (патріотичної) лірики.
Чим цей твір плутають
- Вірш не є хвалебною одою мові без болю: у першій строфі звучить гіркота за зневажене слово.
- Не слід приписувати вірш Шевченкові чи Франкові: його автор — Олександр Олесь, 1907 рік.
- Орел тут — метафора скутого слова, а не птах із народних пісень чи державний символ.