Українська література · Література XX століття
«Лебеді материнства»
«Лебеді материнства» — вірш Василя Симоненка у формі колискової, у якій мати співає синові й напучує його: друзів і дружину можна вибрати, а матір і Батьківщину — ні. Музику до вірша написав композитор Андрій Пашкевич. Книга «Лебеді материнства» (1981) вийшла вже по смерті автора.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Василь Симоненко
- Жанр
- ліричний вірш у формі колискової (громадянська лірика)
- Час створення
- початок 1960-х років
- Напрям
- шістдесятництво, лірика з народнопісенною основою
Тема й ідея
Тема. Колискова матері синові й материнський заповіт: любов до матері й Батьківщини, з якими людину пов’язує доля.
Ідея. Батьківщину й матір обирати не можна: вони завжди поруч, навіть якщо людина опиниться на чужині. Любов до них — вічна й нерозривна.
Композиція й художні особливості
Вірш починається картиною колискової: рожеві лебеді, зорі, казка за вікном, мати біля колиски. Далі змінюється час: син виростає, іде в дорогу, і мати передбачає його майбутнє (мавки, дівчата, друзі). Кульмінація — висновок, що вибирати можна все, окрім Батьківщини й матері. Фінал повертається до образу: де б не лежав син, з України до нього прийдуть верби й тополі. Образи: лебеді, зорі, верби, тополі, материнські очі; форми: колискова, звертання «сину», антитеза (можна — не можна), повтор, паралелізм.
Образи й ліричний герой
- Мати
- співачка колискової, носій мудрості й любові; її очі йдуть за сином усюди.
- Син
- дитина в колисці, а потім дорослий чоловік, що вирушить у дорогу.
- Лебеді
- символ материнської ніжності й мрій, які дитина бачить уві сні.
- Верби й тополі
- образи України, що прийдуть до сина навіть на чужині.
Зміст і хід думки
Мати колише сина й співає про рожеві лебеді, що пливуть із туману, про зорі в лиманах і казку, що заглядає у вікно. Вона відганяє прикрощі від колиски й кличе зорі до сина.
Потім вона передбачає майбутнє: син виросте, піде в дорогу, чекатимуть на нього красиві дівчата й мавки, а друзів і дружину він матиме змогу вибрати. Проте Батьківщину й рідну матір вибирати не можна.
Мати нагадує синові, що за ним завше мандруватимуть її очі та білява хата. А якщо він упаде на чужому полі, до нього прийдуть із України верби й тополі й стануть над ним. Вірш закінчується тим самим висновком про Батьківщину, який є його ключовою думкою.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
У якій формі написано «Лебеді материнства»?
Показати відповідьСховати відповідь
У формі колискової, у якій мати звертається до сина.
Запитання 2
Яка головна думка вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Батьківщину й рідну матір вибирати не можна: це найглибші й найстійкіші зв’язки людини.
Запитання 3
Який образ символізує материнську ніжність?
Показати відповідьСховати відповідь
Лебеді, що пливуть з туману до колиски.
Запитання 4
Що прийде до сина, якщо він загине на чужому полі?
Показати відповідьСховати відповідь
Верби й тополі з України, образи рідної землі.
Запитання 5
Хто написав музику до вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Композитор Андрій Пашкевич.
Чим цей твір плутають
- Книга «Лебеді материнства» 1981 року вийшла посмертно, але вірш написано за життя Симоненка.
- Колискова в творі не про сон дитини: через образи колискової Симоненко говорить про Батьківщину.
- Вірш не слід плутати з «Піснею про рушник» Малишка: у ній теж мати, але образ — рушник.