Українська література · Література XX століття
«Любіть Україну!»
«Любіть Україну!» — патріотичний вірш Володимира Сосюри, написаний у Києві у травні 1944 року. Це поетична сповідь любові до України, її природи, мови й пісні. 1951 року твір піддали ідеологічній критиці, після якої автор змінив низку рядків.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Володимир Сосюра
- Жанр
- ліричний вірш (патріотична лірика, поезія-заклик)
- Час створення
- 1944 рік (Київ, травень)
- Напрям
- реалізм із романтичним пафосом
Тема й ідея
Тема. Любов до України, яка має бути безумовною: в щасті й нещасті, у праці, коханні й бою.
Ідея. Любов до Батьківщини — найвища цінність і основа людини: без неї людина нічого не варта; уміти любити свій край — ознака глибокої людяності й поваги до інших народів.
Композиція й художні особливості
Вірш будується як ряд закликів до різних адресатів: до всіх, до юнака, до дівчини. Він починається анафорою («Любіть Україну...»), що повторюється в різних строфах, й закінчується тим самим закликом. Поет змальовує образ «вишневої» України через конкретні деталі (небо, верби, тини, пісні, дівочі очі), використовує порівняння, епітети, метафори, апострофи (звернення до юнака й дівчини). Є відлуння сучасності поета: канонади й батареї воєнних років.
Образи й ліричний герой
- Ліричний герой
- поет-патріот, який звертається до співвітчизників зі щирою сповіддю й закликом любити Україну.
- Україна
- образ-символ: вишнева, з ніжно-карими очима, присутня в природі, пісні, мові й людських долях.
- Юнак і дівчина
- звертання до молоді: любов до України — основа справжнього кохання й дружби.
Зміст і хід думки
Поет закликає любити Україну так, як люблять сонце, вітер і воду: і в щасливі, і в тяжкі години. Любити її треба у сні й наяву, її красу й солов’їну мову, бо без неї людина лишається нікчемною.
Україна для нього єдина й присутня всюди: у природі й у квітці, у піснях і думах, в усмішках дітей, дівочих очах і в шумі стягів. Вона живе у стежках, дібровах і на хвилях Дніпра, а в роки війни — і в боях, які прокладають шлях до світлих весен.
Наприкінці поет звертається до юнака й дівчини: любов до рідної землі — умова справжнього почуття, і не можна любити інші народи, коли не любиш свого. Усе завершується закликом любити Україну серцем у праці, коханні й бою.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Коли й де написано вірш «Любіть Україну!»?
Показати відповідьСховати відповідь
У Києві, у травні 1944 року.
Запитання 2
Який художній прийом переважає в побудові вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Анафора: повтор заклику «Любіть Україну» на початку строф.
Запитання 3
Що сталося з віршем 1951 року?
Показати відповідьСховати відповідь
Його піддали ідеологічній критиці як «націоналістичний», і автор змінив частину рядків: з’явилася «інтернаціональна» редакція.
Запитання 4
Який образ України створює поет?
Показати відповідьСховати відповідь
Образ «вишневої» України, присутньої в природі, пісні, мові й людських долях.
Запитання 5
Хто є адресатом закликів у фіналі вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Юнак і дівчина: молодь, якій поет заповідає любов до рідної землі.
Чим цей твір плутають
- Вірш не оспівує війну: воєнні образи лише тло, а головна тема — любов до Батьківщини.
- У різних редакціях вірш відрізняється: поширена оригінальна версія 1944 року й виправлена 1951 року.
- Вірш Сосюри не слід плутати з віршами Шевченка про Україну: його написано в добу Другої світової війни.