Автор програми · Література XX століття
Ліна Костенко
нар. 1930
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця й лауреатка Шевченківської премії (1987). У програмі НМТ — вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» та історичний роман у віршах «Маруся Чурай».
Авторський матеріал Тями · оновлено
Біографія: головне для програми
Костенко народилася 1930 року в Ржищеві на Київщині. У радянські часи активно долучалася до дисидентського руху, а відтак була надовго виключена з літературного процесу. Авторка збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987).
Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» написаний 1977 року й увійшов до збірки «Над берегами вічної ріки». Роман у віршах «Маруся Чурай» вийшов 1979 року; за нього авторка отримала Шевченківську премію (1987).
Пізніше з’явилися поема «Берестечко» (1999, 2010) і перший прозовий роман «Записки українського самашедшого» (2010).
Твори в програмі НМТ
Стиль і напрям
Інтелектуальна, медитативна лірика з афористичним словом; історичні й філософські сюжети; шістдесятництво. Роман у віршах поєднує історичну розповідь і ліричний монолог.
Три факти, про які часто питають
- «Маруся Чурай» вийшла 1979 року, Шевченківську премію авторка отримала 1987 року.
- Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…» датовано 1977 роком.
- Костенко належить до шістдесятників.