Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література XX століття

«Intermezzo»

«Intermezzo» — лірична новела Михайла Коцюбинського (1908), присвячена Кононівським полям. Утомлений письменник вирушає з міста на поля, щоб відпочити, і знаходить там гармонію з природою, але не може заглушити «людське горе». Назва означає «інтермецо» — музична перерва між діями.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
лірична новела-імпресія (ліричний етюд)
Час створення
1908 рік (завершено у вересні)
Напрям
імпресіонізм

Тема й ідея

Тема. Втеча митця від втоми й міської суєти в природу та його зіткнення з людським горем.

Ідея. Справжній митець не може відгородитися від чужого болю: навіть у найгарніші хвилини єднання з природою він чує голос страждання й повертається до людей, «наладивши струни душі».

«Присвячую Кононівським полям»
присвята новели

Композиція й художні особливості

Новела починається незвичайним переліком «дійових осіб»: моя втома, ниви в червні, сонце, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки, залізна рука города, людське горе. Твір розгортається як потік вражень і роздумів оповідача: описи нив і сонця змінюються рефлексіями про утому, а потім сценою розмови з бідним селянином. Фінал: «залізна рука города» знову вимагає героя назад. Для стилю характерні імпресіоністичні картини (кольори, звуки, світло), метафори, порівняння, музичні образи струн, ліричні відступи, внутрішній монолог.

«Дійові особи»

Моя втома
причина від’їзду: оповідача виснажили «треба» міського життя й людський тиск.
Ниви, сонце, жайворонки, зозуля
образи природи, що зцілюють героя й повертають йому спокій.
Три білі вівчарки
Пава та її сини Оверко й Трепов, яких автор змальовує з гумором.
Людське горе
образ селянина, що розповідає про злидні, голод і переслідування; він порушує ідилію.
Залізна рука города
образ міста, що тисне на людину й кличе її назад.

Зміст і хід думки

Герой, письменник, зізнається, що дуже втомився від людей і метушні: життя вимагає від нього безкінечних «треба» й «мусиш», і він мріє про тишу й самотність. Він виїжджає на поля, у червневі ниви, де сонце, вітер і зелені хвилі проганяють утому.

Дні проходять серед степу: він ходить стежками серед хліба, любується синім небом і чорними крилами ворони, розмовляє із сонцем і слухає жайворонків. Природа наповнює його світлом, а до втоми приходить спокій.

Проте ідилію порушує людське горе. Герой зустрічає селянина, який розповідає про свою бідність: п’ятеро голодних дітей, рік у тюрмі, щотижневі побої від станового, донощики-сусіди. Герой слухає й не тікає: його «струни» нарешті відгукуються на чужий біль. Коли «залізна рука города» знову простягається до нього, він виходить «поміж люди» зі зміцненою душею.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    Що означає назва новели «Intermezzo»?

    Показати відповідь

    Інтермецо — музична «перерва між діями»: відпочинок героя між міськими клопотами й поверненням до людей.

  2. Запитання 2

    Кому присвячено новелу?

    Показати відповідь

    Кононівським полям: це присвята автора.

  3. Запитання 3

    Хто такі «дійові особи» новели?

    Показати відповідь

    Моя втома, ниви в червні, сонце, три білі вівчарки, зозуля, жайворонки, залізна рука города, людське горе.

  4. Запитання 4

    Який напрям у літературі представляє «Intermezzo»?

    Показати відповідь

    Імпресіонізм: твір передає враження й настрої героя, а не послідовну подію.

  5. Запитання 5

    Що порушує спокій героя в полях?

    Показати відповідь

    Розмова з бідним селянином, що розповідає про своє горе, — образ «людського горя».

Чим цей твір плутають

  • «Intermezzo» не має сюжету в звичному розумінні: це лірична новела-імпресія, в якій розвивається внутрішній світ героя.
  • «Залізна рука города» — не персонаж-людина, а образ міста, що тисне на героя.
  • Новелу не слід плутати з повістю «Тіні забутих предків»: у ній немає ні гуцулів, ні мольфарів.

Перевіряємо вхід і план навчання…