Українська література · Література XX століття
«Intermezzo»
«Intermezzo» — лірична новела Михайла Коцюбинського (1908), присвячена Кононівським полям. Утомлений письменник вирушає з міста на поля, щоб відпочити, і знаходить там гармонію з природою, але не може заглушити «людське горе». Назва означає «інтермецо» — музична перерва між діями.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Михайло Коцюбинський
- Жанр
- лірична новела-імпресія (ліричний етюд)
- Час створення
- 1908 рік (завершено у вересні)
- Напрям
- імпресіонізм
Тема й ідея
Тема. Втеча митця від втоми й міської суєти в природу та його зіткнення з людським горем.
Ідея. Справжній митець не може відгородитися від чужого болю: навіть у найгарніші хвилини єднання з природою він чує голос страждання й повертається до людей, «наладивши струни душі».
«Присвячую Кононівським полям»
Композиція й художні особливості
Новела починається незвичайним переліком «дійових осіб»: моя втома, ниви в червні, сонце, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки, залізна рука города, людське горе. Твір розгортається як потік вражень і роздумів оповідача: описи нив і сонця змінюються рефлексіями про утому, а потім сценою розмови з бідним селянином. Фінал: «залізна рука города» знову вимагає героя назад. Для стилю характерні імпресіоністичні картини (кольори, звуки, світло), метафори, порівняння, музичні образи струн, ліричні відступи, внутрішній монолог.
«Дійові особи»
- Моя втома
- причина від’їзду: оповідача виснажили «треба» міського життя й людський тиск.
- Ниви, сонце, жайворонки, зозуля
- образи природи, що зцілюють героя й повертають йому спокій.
- Три білі вівчарки
- Пава та її сини Оверко й Трепов, яких автор змальовує з гумором.
- Людське горе
- образ селянина, що розповідає про злидні, голод і переслідування; він порушує ідилію.
- Залізна рука города
- образ міста, що тисне на людину й кличе її назад.
Зміст і хід думки
Герой, письменник, зізнається, що дуже втомився від людей і метушні: життя вимагає від нього безкінечних «треба» й «мусиш», і він мріє про тишу й самотність. Він виїжджає на поля, у червневі ниви, де сонце, вітер і зелені хвилі проганяють утому.
Дні проходять серед степу: він ходить стежками серед хліба, любується синім небом і чорними крилами ворони, розмовляє із сонцем і слухає жайворонків. Природа наповнює його світлом, а до втоми приходить спокій.
Проте ідилію порушує людське горе. Герой зустрічає селянина, який розповідає про свою бідність: п’ятеро голодних дітей, рік у тюрмі, щотижневі побої від станового, донощики-сусіди. Герой слухає й не тікає: його «струни» нарешті відгукуються на чужий біль. Коли «залізна рука города» знову простягається до нього, він виходить «поміж люди» зі зміцненою душею.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Що означає назва новели «Intermezzo»?
Показати відповідьСховати відповідь
Інтермецо — музична «перерва між діями»: відпочинок героя між міськими клопотами й поверненням до людей.
Запитання 2
Кому присвячено новелу?
Показати відповідьСховати відповідь
Кононівським полям: це присвята автора.
Запитання 3
Хто такі «дійові особи» новели?
Показати відповідьСховати відповідь
Моя втома, ниви в червні, сонце, три білі вівчарки, зозуля, жайворонки, залізна рука города, людське горе.
Запитання 4
Який напрям у літературі представляє «Intermezzo»?
Показати відповідьСховати відповідь
Імпресіонізм: твір передає враження й настрої героя, а не послідовну подію.
Запитання 5
Що порушує спокій героя в полях?
Показати відповідьСховати відповідь
Розмова з бідним селянином, що розповідає про своє горе, — образ «людського горя».
Чим цей твір плутають
- «Intermezzo» не має сюжету в звичному розумінні: це лірична новела-імпресія, в якій розвивається внутрішній світ героя.
- «Залізна рука города» — не персонаж-людина, а образ міста, що тисне на героя.
- Новелу не слід плутати з повістю «Тіні забутих предків»: у ній немає ні гуцулів, ні мольфарів.