Українська література · Твори письменників-емігрантів
«Уривок з поеми»
«Уривок з поеми» — ліричний вірш Євгена Маланюка, написаний 5 червня 1924 року. Поет звертається до державницької традиції й козацького минулого, відчуваючи свою спорідненість із запорозькою кров’ю. Вірш належить до «козацької лірики» й виражає віру в безсмертя народу.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Євген Маланюк
- Жанр
- ліричний вірш (козацька лірика, поезія-звернення)
- Час створення
- 1924 рік (5 червня)
- Напрям
- модернізм (поезія «залізного» стилю, празька школа)
Тема й ідея
Тема. Історична пам’ять про козацьку славу й державну волю, відчуття спадкоємності поколінь.
Ідея. Український народ має славне минуле, яке не можна втратити: національна свідомість і пам’ять про героїв, які кидали виклик ворогам, — основа майбутньої боротьби й віри в силу й безсмертя народу.
Композиція й художні особливості
Вірш починається епіграфом із бельгійського поета Верхарна про те, що автор — син свого роду. Далі — хід думки від особистого родоводу (нащадок чумака й січовика) до героїчних образів Богдана Хмельницького, Мазепи, Гонти, Залізняка, образу Батурина, що згорів, і до загальної виховної думки про незнищенність народу. Вірш написано чотиристопним ямбом із перехресним римуванням, у стилі модернізму. Основні засоби: епітети (залізна голова, запорозька кров), метафори, порівняння, інверсія, риторичні запитання й звертання до ворога.
Образи й ліричний герой
- Ліричний герой — нащадок козаків
- поет, що відчуває запорозьку кров і любить державну волю.
- Козаки та їхні вожді
- узагальнений образ героїв: Богдан, Мазепа, Гонта, Залізняк, що не скорилися ворогові.
- Ворог
- адресат викликів у кінці вірша: поет попереджає, що народ ще постане.
Зміст і хід думки
Поет називає себе нащадком кремезного чумака й січовика, який закохався в гучні віки й полюбив державну волю. Крізь будні й саме письмо в ньому рокоче кров запорозьких отаманів, які вміли кинути виклик катам навіть під сокирою.
Далі він пригадує героїв різних епох: Богдана Хмельницького й його поплічників, Мазепу, Батурин, що згорів, Залізняка й Гонту, що піднялися проти гнобителів. Херсонські степи для нього — мов Січ, а вітер — кобзар.
Наприкінці поет звертається до ворога: народ не безсилий і не покірний, він ще кине його в ураган подій. Вірш — це заява про відродження державницької традиції й віру в безсмертя нації.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
До якої групи лірики належить «Уривок з поеми» за тематикою?
Показати відповідьСховати відповідь
До «козацької лірики» (патріотичної, історичної).
Запитання 2
Коли написано вірш?
Показати відповідьСховати відповідь
5 червня 1924 року.
Запитання 3
Яким розміром написано вірш?
Показати відповідьСховати відповідь
Чотиристопним ямбом із перехресним римуванням.
Запитання 4
На які історичні постаті й події покликається поет?
Показати відповідьСховати відповідь
На Богдана Хмельницького, Мазепу, Батурин, Залізняка й Гонту.
Запитання 5
Яка головна ідея вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Пам’ять про славне минуле — основа віри в майбутнє, відновлення державності й безсмертя народу.
Чим цей твір плутають
- Назва «Уривок з поеми» не означає, що вірш є фрагментом більшого відомого твору: це самостійний ліричний вірш.
- Поет не оспівує війну заради війни: тема — державна воля й історична пам’ять.
- Маланюка не слід плутати з Багряним: обидва письменники-емігранти, але Маланюк — поет, а Багряний — прозаїк.