Перейти до вмісту

Література

Українська література · Твори письменників-емігрантів

«Уривок з поеми»

«Уривок з поеми» — ліричний вірш Євгена Маланюка, написаний 5 червня 1924 року. Поет звертається до державницької традиції й козацького минулого, відчуваючи свою спорідненість із запорозькою кров’ю. Вірш належить до «козацької лірики» й виражає віру в безсмертя народу.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
ліричний вірш (козацька лірика, поезія-звернення)
Час створення
1924 рік (5 червня)
Напрям
модернізм (поезія «залізного» стилю, празька школа)

Тема й ідея

Тема. Історична пам’ять про козацьку славу й державну волю, відчуття спадкоємності поколінь.

Ідея. Український народ має славне минуле, яке не можна втратити: національна свідомість і пам’ять про героїв, які кидали виклик ворогам, — основа майбутньої боротьби й віри в силу й безсмертя народу.

Композиція й художні особливості

Вірш починається епіграфом із бельгійського поета Верхарна про те, що автор — син свого роду. Далі — хід думки від особистого родоводу (нащадок чумака й січовика) до героїчних образів Богдана Хмельницького, Мазепи, Гонти, Залізняка, образу Батурина, що згорів, і до загальної виховної думки про незнищенність народу. Вірш написано чотиристопним ямбом із перехресним римуванням, у стилі модернізму. Основні засоби: епітети (залізна голова, запорозька кров), метафори, порівняння, інверсія, риторичні запитання й звертання до ворога.

Образи й ліричний герой

Ліричний герой — нащадок козаків
поет, що відчуває запорозьку кров і любить державну волю.
Козаки та їхні вожді
узагальнений образ героїв: Богдан, Мазепа, Гонта, Залізняк, що не скорилися ворогові.
Ворог
адресат викликів у кінці вірша: поет попереджає, що народ ще постане.

Зміст і хід думки

Поет називає себе нащадком кремезного чумака й січовика, який закохався в гучні віки й полюбив державну волю. Крізь будні й саме письмо в ньому рокоче кров запорозьких отаманів, які вміли кинути виклик катам навіть під сокирою.

Далі він пригадує героїв різних епох: Богдана Хмельницького й його поплічників, Мазепу, Батурин, що згорів, Залізняка й Гонту, що піднялися проти гнобителів. Херсонські степи для нього — мов Січ, а вітер — кобзар.

Наприкінці поет звертається до ворога: народ не безсилий і не покірний, він ще кине його в ураган подій. Вірш — це заява про відродження державницької традиції й віру в безсмертя нації.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    До якої групи лірики належить «Уривок з поеми» за тематикою?

    Показати відповідь

    До «козацької лірики» (патріотичної, історичної).

  2. Запитання 2

    Коли написано вірш?

    Показати відповідь

    5 червня 1924 року.

  3. Запитання 3

    Яким розміром написано вірш?

    Показати відповідь

    Чотиристопним ямбом із перехресним римуванням.

  4. Запитання 4

    На які історичні постаті й події покликається поет?

    Показати відповідь

    На Богдана Хмельницького, Мазепу, Батурин, Залізняка й Гонту.

  5. Запитання 5

    Яка головна ідея вірша?

    Показати відповідь

    Пам’ять про славне минуле — основа віри в майбутнє, відновлення державності й безсмертя народу.

Чим цей твір плутають

  • Назва «Уривок з поеми» не означає, що вірш є фрагментом більшого відомого твору: це самостійний ліричний вірш.
  • Поет не оспівує війну заради війни: тема — державна воля й історична пам’ять.
  • Маланюка не слід плутати з Багряним: обидва письменники-емігранти, але Маланюк — поет, а Багряний — прозаїк.

Перевіряємо вхід і план навчання…