Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література XX століття

«Моя автобіографія»

«Моя автобіографія» — гумористичний твір Остапа Вишні 1927 року, у якому автор у жартівливій формі розповідає про своє дитинство, навчання, роботу фельдшером і шлях у літературу. Усмішка побудована на самоіронії, комічній перебільшеності й розмовній інтонації.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
гумористична автобіографія (усмішка)
Час створення
1927 рік (Харків, березень)
Напрям
сатира й гумор у прозі 1920-х

Тема й ідея

Тема. Життєвий шлях письменника — від сільського дитинства до літературної праці, змальований з дотепною самоіронією.

Ідея. Гумор допомагає розповісти про серйозні речі без пафосу: автор висміює канонічні «правильні» біографії, показує себе звичайною людиною й жартома розмірковує про літературу, час і долю.

Композиція й художні особливості

Твір будується як нібито суха анкета-розповідь: народження, батьки, школа, фельдшерство, революція, письменницька праця. Автор вдається до комічних розбіжностей між серйозним тоном і абсурдним змістом, перебільшення (сімнадцять дітей у родині), іронічних порівнянь, діалогів, зменшувальних слів і неочікуваних зіставлень. Наприкінці він жартівливо перелічує свої уподобання, згадує літературні угруповання 1920-х і завершує постскриптумом, у якому пояснює, чому поспішив із автобіографією.

Образи

Автор-оповідач
іронічний «державний діяч» і літератор, що жартує із самого себе й часу.
Батьки й родина
комічно зображена багатодітна родина, де про все дбає віра в Божу ласку.
Син Вячко
на питання, ким буде, відповідає, що людиною: мудрий підсумок автобіографії.

Зміст і хід думки

Автор жартівливо починає з того, що не має сумніву: він народився, хоча мати довго запевняла його, що його витягли з колодязя, коли напували корову. Він з’явився 1889 року в містечку Груні на Полтавщині, у родині прикажчика. Батьки в нього були «як узагалі батьки»; усього дітей було сімнадцять.

Далі автор перелічує віхи свого життя: ріс помаленьку, вчився в школі, їздив до Києва у військово-фельдшерську школу, став фельдшером (спочатку капнувши хворому нашатирного спирту замість цинкових крапель), потім пережив війну й революцію, брав участь у громадянській війні. Усе це розказано з гумористичною серйозністю.

Наприкінці автор жартівливо висловлює свої погляди на літературні організації, театри, тварин і кольори, а потім згадує розмову з сином, який відповів, що буде просто людиною. Постскриптум пояснює, що автор поспішив із автобіографією, щоб знати, що нащадки його не забудуть.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    До якого жанру належить «Моя автобіографія» Остапа Вишні?

    Показати відповідь

    До гумористичної автобіографії (усмішки), у якій життєпис розказано з самоіронією.

  2. Запитання 2

    Який прийом комічного використовує автор, повідомляючи про кількість дітей у родині?

    Показати відповідь

    Гіперболу й іронічну «статистику»: сімнадцять дітей, а батько спокійно покладається на Бога.

  3. Запитання 3

    Що відповів син Вишні на питання, ким буде?

    Показати відповідь

    Що буде людиною: проста й мудра відповідь, яка завершує автобіографію.

  4. Запитання 4

    Коли й де датовано твір?

    Показати відповідь

    15–16 березня 1927 року, Харків.

Чим цей твір плутають

  • «Моя автобіографія» — не документальний життєпис: це жартівлива «маска» письменника, з вигадками й перебільшеннями.
  • Остап Вишня — псевдонім Павла Губенка; не слід плутати з автором «Мини Мазайла» Миколою Кулішем.
  • Усмішка — це жанр короткої гумористичної прози, а не вірш і не повість.

Перевіряємо вхід і план навчання…