Українська література · Література XX століття
«Моя автобіографія»
«Моя автобіографія» — гумористичний твір Остапа Вишні 1927 року, у якому автор у жартівливій формі розповідає про своє дитинство, навчання, роботу фельдшером і шлях у літературу. Усмішка побудована на самоіронії, комічній перебільшеності й розмовній інтонації.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Остап Вишня
- Жанр
- гумористична автобіографія (усмішка)
- Час створення
- 1927 рік (Харків, березень)
- Напрям
- сатира й гумор у прозі 1920-х
Тема й ідея
Тема. Життєвий шлях письменника — від сільського дитинства до літературної праці, змальований з дотепною самоіронією.
Ідея. Гумор допомагає розповісти про серйозні речі без пафосу: автор висміює канонічні «правильні» біографії, показує себе звичайною людиною й жартома розмірковує про літературу, час і долю.
Композиція й художні особливості
Твір будується як нібито суха анкета-розповідь: народження, батьки, школа, фельдшерство, революція, письменницька праця. Автор вдається до комічних розбіжностей між серйозним тоном і абсурдним змістом, перебільшення (сімнадцять дітей у родині), іронічних порівнянь, діалогів, зменшувальних слів і неочікуваних зіставлень. Наприкінці він жартівливо перелічує свої уподобання, згадує літературні угруповання 1920-х і завершує постскриптумом, у якому пояснює, чому поспішив із автобіографією.
Образи
- Автор-оповідач
- іронічний «державний діяч» і літератор, що жартує із самого себе й часу.
- Батьки й родина
- комічно зображена багатодітна родина, де про все дбає віра в Божу ласку.
- Син Вячко
- на питання, ким буде, відповідає, що людиною: мудрий підсумок автобіографії.
Зміст і хід думки
Автор жартівливо починає з того, що не має сумніву: він народився, хоча мати довго запевняла його, що його витягли з колодязя, коли напували корову. Він з’явився 1889 року в містечку Груні на Полтавщині, у родині прикажчика. Батьки в нього були «як узагалі батьки»; усього дітей було сімнадцять.
Далі автор перелічує віхи свого життя: ріс помаленьку, вчився в школі, їздив до Києва у військово-фельдшерську школу, став фельдшером (спочатку капнувши хворому нашатирного спирту замість цинкових крапель), потім пережив війну й революцію, брав участь у громадянській війні. Усе це розказано з гумористичною серйозністю.
Наприкінці автор жартівливо висловлює свої погляди на літературні організації, театри, тварин і кольори, а потім згадує розмову з сином, який відповів, що буде просто людиною. Постскриптум пояснює, що автор поспішив із автобіографією, щоб знати, що нащадки його не забудуть.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
До якого жанру належить «Моя автобіографія» Остапа Вишні?
Показати відповідьСховати відповідь
До гумористичної автобіографії (усмішки), у якій життєпис розказано з самоіронією.
Запитання 2
Який прийом комічного використовує автор, повідомляючи про кількість дітей у родині?
Показати відповідьСховати відповідь
Гіперболу й іронічну «статистику»: сімнадцять дітей, а батько спокійно покладається на Бога.
Запитання 3
Що відповів син Вишні на питання, ким буде?
Показати відповідьСховати відповідь
Що буде людиною: проста й мудра відповідь, яка завершує автобіографію.
Запитання 4
Коли й де датовано твір?
Показати відповідьСховати відповідь
15–16 березня 1927 року, Харків.
Чим цей твір плутають
- «Моя автобіографія» — не документальний життєпис: це жартівлива «маска» письменника, з вигадками й перебільшеннями.
- Остап Вишня — псевдонім Павла Губенка; не слід плутати з автором «Мини Мазайла» Миколою Кулішем.
- Усмішка — це жанр короткої гумористичної прози, а не вірш і не повість.