Українська література · Література XX століття
«Valse melancolique»
«Valse melancolique» («Меланхолійний вальс») — новела Ольги Кобилянської про трьох молодих інтелігенток: вчительку Марту, художницю Ганну й піаністку Софію. Українською її вперше надруковано 1898 року в «Літературно-науковому віснику». Центральний образ — Софія Дорошенко, «музика», чия доля закінчується трагічно.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Ольга Кобилянська
- Жанр
- новела (психологічна, модерністська)
- Час створення
- 1894 (німецький автограф); надруковано 1898 року
- Напрям
- модернізм (імпресіонізм), «жіноча проза»
Тема й ідея
Тема. Життя й доля трьох високоосвічених дівчат, які шукають призначення в мистецтві; роль музики й трагедія таланту, який не має змоги розвинутися.
Ідея. Прославлення духовно багатої, творчої жінки, її права на самореалізацію й неповторність; водночас — застереження, що талант без підтримки й розуміння гине.
Композиція й художні особливості
Оповідь веде від першої особи Марта, і новела починається міркуванням про музику. Твір має кілька частин-фрагментів: знайомство подруг, поява Софії, її гра, розкриття характерів, розв’язка. Для стилю властиві психологізм, імпресіоністичні деталі (музика, настрої, миттєві враження), символи (фортепіано, струна), мотив музики як способу самовираження душі. Назва вказує на музичний твір, сповнений смутку.
Головні персонажі
- Марта (оповідачка)
- майбутня вчителька; практична й добра, втілення любові й терпіння; згодом вийшла заміж і стала матір’ю.
- Ганна (Ганнуся)
- художниця, пристрасна й самовпевнена, мріє про Італію; пізніше народжує сина й виховує його сама.
- Софія Дорошенко
- піаністка, «музика»: меланхолійна, вразлива, живе заради музики; помирає від серцевого удару.
Стислий переказ
Марта й Ганна, подруги-студентки, винаймають квартиру. Через підвищення плати вони шукають третю мешканку й знайомляться з Софією Дорошенко, що має фортепіано. Спершу вони вважають її бідною швачкою, але після її гри етюда Шопена розуміють, що перед ними справжня артистка. Подруги називають її «музикою».
Їхні долі складаються по-різному. Марта виходить заміж і стає зразковою дружиною та матір’ю. Ганна їде до Риму, де має короткі вільні стосунки, а потім сама виховує сина. Найтрагічніше складається доля Софії: їй бракує грошей на навчання у Відні, вона втрачає матір, а дядько відмовляє в допомозі.
У Софії на фортепіано рветься струна, а Ганнуся, не здогадуючись про її біль, жартома каже, що, мабуть, тріснув резонатор. Софія втрачає свідомість, а невдовзі в неї стається серцевий удар: серце не витримує. Ганнуся ще довго не може заспокоїтися й виїжджає до Італії, а повернувшись із сином, пояснює, що не має чоловіка й живе вільно.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Хто такі героїні новели «Valse melancolique»?
Показати відповідьСховати відповідь
Марта (вчителька, оповідачка), Ганна (художниця) і Софія Дорошенко (піаністка).
Запитання 2
Чому подруги називають Софію «музикою»?
Показати відповідьСховати відповідь
Бо вона живе заради музики; її душа, гра й вдача складаються з мелодії й суму.
Запитання 3
Що викликає трагічну смерть Софії?
Показати відповідьСховати відповідь
Низка нещасть (смерть матері, відмова дядька допомогти, неможливість вчитися) і рвана струна фортепіано: серце не витримує.
Запитання 4
Яка доля Ганни?
Показати відповідьСховати відповідь
Вона їде до Риму, повертається з сином і заявляє, що виховуватиме його сама й не має чоловіка.
Запитання 5
Яка ключова тема новели?
Показати відповідьСховати відповідь
Музика, мистецтво й трагедія обдарованої жінки; тема «нової жінки»-інтелігентки.
Чим цей твір плутають
- Оповідачка — не Софія, а Марта: сповідь Марти відкриває й завершує новелу.
- Новела не «про кохання» у звичному розумінні: у центрі — жіноча дружба, мистецтво й доля таланту.
- Назву не слід перекладати як «веселий вальс»: меланхолійний означає сумний, задумливий.