Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література XX століття

«Contra spem spero!»

«Contra spem spero!» (з латини — «Без надії сподіваюсь!») — вірш Лесі Українки, датований 2 травня 1890 року. У ньому поетеса, відкидаючи сумні думи, заявляє про волю до життя й боротьби, хоч надії немає. Твір вважають творчим кредо авторки.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
ліричний вірш (філософська й громадянська лірика)
Час створення
1890 рік (2 травня); увійшов до збірки «На крилах пісень» (1893)
Напрям
неоромантизм

Тема й ідея

Тема. Вірш про внутрішню стійкість людини, яка вирішує жити й діяти всупереч безнадії та стражданням.

Ідея. Віра й воля сильніші за обставини: навіть коли надії немає, потрібно працювати, співати й сіяти «квітки на морозі». Людина здатна переборювати біль і долати власну слабкість.

«Без надії таки сподіватись»
ключовий рядок вірша

Композиція й художні особливості

Вірш складається з чотирьох восьмивіршів. Перша й остання строфи пов’язані спільними рядками про рішення сміятися крізь сльози, співати серед лиха й сподіватися без надії, тож композиція кільцева. У другій і третій строфах розгортаються образи-символи: сіяти квітки на вбогому перелозі й на морозі, поливати їх сльозами, підіймати важкий камінь на круту гору, шукати провідну зорю в темряві. Основні засоби: оксиморон («без надії сподіватись»), антитеза (сльози — сміх), риторичні звертання («гетьте, думи»), анафора (повтор «буду»), метафори й символи.

Образи й ліричний герой

Ліричний герой
людина, яка відкидає «хмари осінні» й вирішує жити, творити й боротися без надії на швидку перемогу.
Перелог
образ безплідної, холодної землі, на якій героїня вперто сіє квіти.
Камінь і гора
символи тяжкого шляху, який героїня долає з піснею.
Провідна зоря
символ мети, що веде крізь темряву.

Зміст і хід думки

Поетеса проганяє сумні думи, що налетіли, як осінні хмари: адже навколо золота весна, а молодість не можна змарнувати в жалю й голосінні. Вона хоче крізь сльози сміятися, серед лиха співати і «без надії таки сподіватися».

Далі вона малює образи тяжкої праці: на вбогому перелозі буде сіяти барвисті квіти навіть на морозі й поливати їх сльозами, аж поки крига розтане й настане «весела весна». Вона готова на круту гору носити важкий камінь і співати веселу пісню, а в довгу темну ніч не стуляти очей, виглядаючи провідну зорю.

Закінчується вірш повторенням початкового рішення: так! вона буде сміятися крізь сльози, співати серед лиха й жити, відганяючи думи сумні.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    Що означає латинська назва «Contra spem spero»?

    Показати відповідь

    «Без надії сподіваюсь»: вона висловлює головну ідею вірша.

  2. Запитання 2

    Який художній прийом лежить в основі фрази «без надії таки сподіватись»?

    Показати відповідь

    Оксиморон: поєднання протилежних понять (надія й безнадія).

  3. Запитання 3

    Що символізує образ квітів, посіяних на морозі?

    Показати відповідь

    Віру й працю героїні, які мають розтопити кригу байдужості й принести «весну».

  4. Запитання 4

    Яка композиція вірша?

    Показати відповідь

    Кільцева: початок і кінець збігаються, повторюючи рішення жити й сподіватися.

  5. Запитання 5

    До якої збірки Лесі Українки увійшов вірш?

    Показати відповідь

    До збірки «На крилах пісень» (1893).

Чим цей твір плутають

  • Вірш не про відчай: він про рішення бути сильною всупереч відчаю.
  • «Contra spem spero» не є висловом пасивної надії: поетеса заявляє, що діятиме, а не чекатиме.
  • Не плутай вірш із «Лісовою піснею»: це ранній ліричний вірш 1890 року, а «Лісова пісня» — драма 1911 року.

Перевіряємо вхід і план навчання…