Українська література · Література XX століття
«Contra spem spero!»
«Contra spem spero!» (з латини — «Без надії сподіваюсь!») — вірш Лесі Українки, датований 2 травня 1890 року. У ньому поетеса, відкидаючи сумні думи, заявляє про волю до життя й боротьби, хоч надії немає. Твір вважають творчим кредо авторки.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Леся Українка
- Жанр
- ліричний вірш (філософська й громадянська лірика)
- Час створення
- 1890 рік (2 травня); увійшов до збірки «На крилах пісень» (1893)
- Напрям
- неоромантизм
Тема й ідея
Тема. Вірш про внутрішню стійкість людини, яка вирішує жити й діяти всупереч безнадії та стражданням.
Ідея. Віра й воля сильніші за обставини: навіть коли надії немає, потрібно працювати, співати й сіяти «квітки на морозі». Людина здатна переборювати біль і долати власну слабкість.
«Без надії таки сподіватись»
Композиція й художні особливості
Вірш складається з чотирьох восьмивіршів. Перша й остання строфи пов’язані спільними рядками про рішення сміятися крізь сльози, співати серед лиха й сподіватися без надії, тож композиція кільцева. У другій і третій строфах розгортаються образи-символи: сіяти квітки на вбогому перелозі й на морозі, поливати їх сльозами, підіймати важкий камінь на круту гору, шукати провідну зорю в темряві. Основні засоби: оксиморон («без надії сподіватись»), антитеза (сльози — сміх), риторичні звертання («гетьте, думи»), анафора (повтор «буду»), метафори й символи.
Образи й ліричний герой
- Ліричний герой
- людина, яка відкидає «хмари осінні» й вирішує жити, творити й боротися без надії на швидку перемогу.
- Перелог
- образ безплідної, холодної землі, на якій героїня вперто сіє квіти.
- Камінь і гора
- символи тяжкого шляху, який героїня долає з піснею.
- Провідна зоря
- символ мети, що веде крізь темряву.
Зміст і хід думки
Поетеса проганяє сумні думи, що налетіли, як осінні хмари: адже навколо золота весна, а молодість не можна змарнувати в жалю й голосінні. Вона хоче крізь сльози сміятися, серед лиха співати і «без надії таки сподіватися».
Далі вона малює образи тяжкої праці: на вбогому перелозі буде сіяти барвисті квіти навіть на морозі й поливати їх сльозами, аж поки крига розтане й настане «весела весна». Вона готова на круту гору носити важкий камінь і співати веселу пісню, а в довгу темну ніч не стуляти очей, виглядаючи провідну зорю.
Закінчується вірш повторенням початкового рішення: так! вона буде сміятися крізь сльози, співати серед лиха й жити, відганяючи думи сумні.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Що означає латинська назва «Contra spem spero»?
Показати відповідьСховати відповідь
«Без надії сподіваюсь»: вона висловлює головну ідею вірша.
Запитання 2
Який художній прийом лежить в основі фрази «без надії таки сподіватись»?
Показати відповідьСховати відповідь
Оксиморон: поєднання протилежних понять (надія й безнадія).
Запитання 3
Що символізує образ квітів, посіяних на морозі?
Показати відповідьСховати відповідь
Віру й працю героїні, які мають розтопити кригу байдужості й принести «весну».
Запитання 4
Яка композиція вірша?
Показати відповідьСховати відповідь
Кільцева: початок і кінець збігаються, повторюючи рішення жити й сподіватися.
Запитання 5
До якої збірки Лесі Українки увійшов вірш?
Показати відповідьСховати відповідь
До збірки «На крилах пісень» (1893).
Чим цей твір плутають
- Вірш не про відчай: він про рішення бути сильною всупереч відчаю.
- «Contra spem spero» не є висловом пасивної надії: поетеса заявляє, що діятиме, а не чекатиме.
- Не плутай вірш із «Лісовою піснею»: це ранній ліричний вірш 1890 року, а «Лісова пісня» — драма 1911 року.