Українська мова
Орфографія: апостроф, м’який знак, подвоєння, спрощення
Орфографічні завдання НМТ перевіряють кілька правил, які повторюються щороку: апостроф, м’який знак, подвоєння і спрощення приголосних, правопис префіксів. Кожне правило має короткий перелік винятків — саме їх і варто вчити напам’ять.
Авторський матеріал Тями · оновлено
Апостроф
Апостроф позначає роздільну вимову твердого приголосного перед я, ю, є, ї. Його пишемо після губних б, п, в, м, ф (п’ять, м’ясо, солов’ї), після р у кінці складу (бур’ян, пір’я), після префіксів і першої частини складних слів на твердий приголосний (від’їзд, з’єднаний, дит’ясла) та в імені Лук’ян.
Апостроф не пишемо, коли перед губним стоїть інший приголосний кореня, крім р: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, але верб’я, торф’яний.
Не пишемо його й тоді, коли я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного, а не звук [й]: буряк, рюмсати.
М’який знак
- після д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь, суть, кінь, палець, дядько;
- після л перед приголосним: їдальня, пальці, сільський;
- у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк- та -еньк-, -оньк-: близький, донецький, гарненький;
- у дієслівних формах: робить, ходять, будь.
Ь не пишемо після р у кінці складу чи слова (лікар, кобзар), після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксом -ськ- (кінчик, менший, селянський), а також між двома м’якими приголосними, крім л (пісня, радість, свято).
Подвоєння і спрощення
Подвоєння виникає, коли однакові приголосні збігаються на межі префікса й кореня (віддати, ввічливий, роззброїти) або кореня й суфікса (осінній, законний). Подовжені приголосні подвоюємо в іменниках середнього роду на -ння, -ття (знання, життя) і в орудному відмінку іменників третьої відміни: сіллю, тінню, ніччю.
Спрощення: у групах -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- на письмі випадають д і т: тиждень — тижневий, виїзд — виїзний, честь — чесний, щастя — щасливий.
Без спрощення: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять, а також прикметники від іншомовних слів на -ст: баластний, контрастний.
Префікси
Префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х (сказати, спитати, стиснути, сфотографувати, схопити), в інших випадках — з- (збити, зшити, зцідити). Пре- означає високу міру ознаки (предобрий), при- — наближення, приєднання або неповноту дії (прибігти, присісти); прі- пишемо в словах прізвище, прізвисько, прірва.
Розібрані приклади
Спробуй розв’язати сам, а потім відкрий розв’язання. Це авторські приклади, а не завдання з тренувань.
Приклад 1
Поясніть написання слів п’ять, свято, бур’ян, рюкзак.
Показати розв’язанняСховати розв’язання
- П’ять — апостроф після губного п перед я, що передає звуки [йа].
- Свято — перед губним в стоїть приголосний кореня с, тому апостроф не пишемо.
- Бур’ян — апостроф після р у кінці складу.
- Рюкзак — ю позначає м’якість р, звуку [й] немає, тож апостроф не потрібен.
Відповідь: апостроф потрібен у словах п’ять і бур’ян.
Приклад 2
Утворіть прикметники від слів тиждень, честь, щастя, кістка.
Показати розв’язанняСховати розв’язання
- Тиждень → тижневий (у групі -ждн- випадає д).
- Честь → чесний, щастя → щасливий (випадає т).
- Кістка → кістлявий — слово з переліку винятків, спрощення немає.
Відповідь: тижневий, чесний, щасливий, кістлявий.
Приклад 3
Типові помилки
- Ставити апостроф після губного, перед яким стоїть інший приголосний кореня: «св’ято».
- Писати м’який знак після н перед ч чи ш: «кіньчик», «меньший».
- Спрощувати слова з переліку винятків: «кісливий» замість «кістлявий».
- Вибирати з- перед глухими к, п, т, ф, х: «зказати».