З, із чи зі: як вибрати прийменник

Прийменник з — найчастіший. Його пишемо перед голосним: «з учителем», «диктант з української мови»; на початку речення перед приголосним, крім свистячих і шиплячих: «З лісу віяло прохолодою»; а також після голосного перед приголосним: «пішла з друзями». Між голосним і приголосним з — природний вибір.

Із уживаємо переважно перед словами, що починаються одним свистячим або шиплячим: з, с, ц, ж, ч, ш — «перстень із золота», «родина із семи осіб», «вітрила із шовку». Із пишемо також між приголосними, щоб їх не збігалося забагато: «лист із Бразилії», «біг із бар’єрами».

Із золота, із села, із шовку — перед одним свистячим чи шиплячим.

Зі вживаємо перед сполученнями приголосних, які починаються з з, с, ш, незалежно від попереднього слова: «зі школи», «зі зброєю», «зі Львова», «взяв книжку зі стола». Перед деякими сполученнями із і зі взаємозамінні: «разом із сходом сонця» і «разом зі сходом сонця».

Зо — фонетичний варіант зі, який правопис обмежує двома випадками: з числівниками два, три в значенні «приблизно» («проспав зо три години») і з займенником мною («він був зі мною» або «зо мною»). У віршах можливі відхилення заради ритму.