Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література кінця XVIII — початку XX століття

«Заповіт»

«Заповіт» — програмний вірш Тараса Шевченка, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі. Поет просить поховати його на могилі серед степу, звідки видно Дніпро, і закликає земляків порвати кайдани й здобути волю. Вірш став народною піснею й символом національного руху.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
ліричний вірш у формі послання; громадянська лірика
Час створення
1845 рік (Переяслав, 25 грудня)
Напрям
романтизм

Тема й ідея

Тема. Прощальна воля поета, його прохання до земляків: поховати на Україні й не забути боротьби за волю.

Ідея. Любов до України й віра в її визволення; заклик до активної боротьби («вставайте, кайдани порвіте»), пам’ять про поета лише в родині вільних людей.

«Як умру, то поховайте мене на могилі»
перші рядки вірша

Композиція й художні особливості

Вірш має три частини за змістом. У першій поет просить поховати його на могилі серед степу, щоб бачити лани, Дніпро й кручі й чути, як реве Дніпро. У другій він обіцяє полетіти до Бога тоді, коли Дніпро понесе в синє море кров ворожу: а до того Бога не знає. У третій лунає заклик: поховати й вставати, кайдани порвати, окропити волю ворожою кров’ю й не забути поета в «сім’ї вольній, новій». Вірш написаний чотиривіршами, у яких римуються другий і четвертий рядки. Використано риторичні звертання, епітети (степ широкий, Україна мила, ревучий Дніпро), метафору, інверсію, символіку Дніпра.

Образи й ліричний герой

Ліричний герой
поет, що звертається до земляків зі своєю останньою волею.
Дніпро
символ України: його реву поет хоче чути навіть із могили.
Могила
символ пам’яті й свободи: з неї видно всю рідну землю.
Сім’я вольна, нова
образ майбутнього вільного народу, в якому має жити пам’ять про поета.

Зміст і хід думки

Поет просить: коли помре, поховати його на могилі серед широкого степу на милій Україні, щоб видно було лани, Дніпро й кручі та чути, як ревучий Дніпро гуде. Це прохання не про пишний похорон: поет хоче бути поруч із рідним краєм.

Далі він каже: коли Дніпро понесе в синє море ворожу кров, тоді він покине лани й гори й полетить до самого Бога молитися, а до того не знає Бога. За поширеним тлумаченням, поет ставить визволення народу вище за покірну побожність.

Завершується вірш закликом до живих: поховайте та вставайте, порвіть кайдани й окропіть волю ворожою кров’ю. Останнє прохання — не забути поета в новій, вільній сім’ї й помянути його незлим тихим словом.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    Коли й де написано «Заповіт»?

    Показати відповідь

    25 грудня 1845 року в Переяславі.

  2. Запитання 2

    Де Шевченко просить себе поховати?

    Показати відповідь

    На могилі серед широкого степу на Вкраїні, звідки видно лани, Дніпро й кручі.

  3. Запитання 3

    За якої умови поет обіцяє залишити все й полинути до Бога молитися?

    Показати відповідь

    Коли Дніпро понесе з України в синє море кров ворожу.

  4. Запитання 4

    Який художній прийом використано в словах «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»?

    Показати відповідь

    Риторичний заклик (звернення до читачів) з метафорою «кайдани» як символом неволі.

  5. Запитання 5

    До якого жанру можна віднести «Заповіт»?

    Показати відповідь

    До ліричного вірша-послання (громадянська лірика).

Чим цей твір плутають

  • Заголовок «Заповіт» дала традиція: в автографі Шевченка заголовка немає.
  • «Заповіт» не є поемою: це короткий ліричний вірш, а не ліро-епічний твір.
  • Слова «до того я не знаю Бога» не означають відмови від віри: це заява, що віра залежить від справедливості.

Перевіряємо вхід і план навчання…