Автор програми · Література кінця XVIII — початку XX століття

Тарас Шевченко

1814–1861

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861) — український поет, художник і громадський діяч, якого називають Кобзарем. Його перша збірка «Кобзар» вийшла 1840 року в Петербурзі. У програмі НМТ — п’ять його творів: «Катерина», «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» та «Заповіт».

Авторський матеріал Тями · оновлено 1 жовтня 2026 р.

Біографія: головне для програми

Шевченко народився 1814 року в селі Моринці в родині кріпаків. Юнаком потрапив до Петербурга, де вчився малярства. 22 квітня 1838 року його викупили з кріпацтва за допомогою відомих діячів, зокрема Василя Жуковського, і він став студентом Академії мистецтв; 1860 року отримав звання академіка.

1840 року вийшов «Кобзар». Шевченко був членом Кирило-Мефодіївського братства, і 1847 року його заарештували й заслали солдатом. Після повернення 1858 року він знову працював над поезіями й малярськими творами, а 10 березня 1861 року помер у Петербурзі; поховали його на Чернечій горі біля Канева.

Твори програми створено в різні періоди: «Катерина» (1838) належить до раннього періоду, «Сон» (1844), «Кавказ» (1845), послання «І мертвим, і живим…» (1845) та «Заповіт» (1845) — до так званих «трьох літ» (1843–1845).

Твори в програмі НМТ

Стиль і напрям

Шевченка вважають романтиком, у творчості якого поєднуються реалістичні риси, сатира, пророчий пафос і народнопісенна образність. Його поезія — вершина української літератури: від ліричних віршів до політичної сатири й поем.

Три факти, про які часто питають

«Кобзар» уперше вийшов 1840 року в Петербурзі.
Шевченка викупили з кріпацтва 22 квітня 1838 року; цій даті присвячено поему «Катерина».
«Кавказ» (1845) присвячено Якову де Бальмену; «Заповіт» датовано 25 грудня 1845 року.