Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література кінця XVIII — початку XX століття

«І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм, в Украйні і не в Украйні сущим, моє дружнєє посланіє» — послання Тараса Шевченка, датоване 14 грудня 1845 року. Поет докоряє землякам байдужістю й схилянням перед чужим та закликає любити Україну, вчитися і «обнятися як брати».

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
поема-послання (у заголовку — «дружнє посланіє»)
Час створення
1845 рік (В’юнища, 14 грудня)
Напрям
романтизм

Тема й ідея

Тема. Становище українців, байдужих до страждань рідного краю й захоплених чужим; пошук справжніх цінностей.

Ідея. Заклик до єдності й національної свідомості: спершу треба пізнати й полюбити своє, вчитися в інших, але не цуратися рідного. Тільки пам’ять про історію й братерство можуть відродити «добру славу України».

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.»
афоризм про власні сили

Композиція й художні особливості

Твір починається епіграфом із Першого соборного послання апостола Івана про те, що не можна любити Бога й ненавидіти брата, та скаргою поета, що він плаче на розпуттях, а ніхто його не чує. Далі — докір землякам, які шукають щастя на чужині, ядуча сатира на «славянофілів» і «освічених» українців, заклик «Учітесь, читайте» й завершальний заклик до братерства. Використано ритм послання, риторичні звертання, іронію, афоризми, антитезу.

Образи й ліричний герой

Ліричний герой — поет-пророк
болить за долю України; звертається до всіх поколінь: «мертвих, живих і ненароджених».
Землячки-«слов’янофіли»
люди, які читають чужих авторів і знають усі слов’янські мови, крім власної.
Україна
«заплакана мати», що чекає, поки діти обіймуться й полюблять її.

Зміст і хід думки

Поет стоїть на розпуттях і плаче, а ніхто не чує: люди торгують правдою, запрягають у ярма інших, а потім мають пожати те, що посіяли. Він попереджає, що жнива будуть страшними.

Далі автор докоряє землякам: «Схаменіться, недолюди»! Не шукайте добра на чужині, бо в своїй хаті своя правда, сила й воля. Він висміює тих, хто, слухаючи німців, захоплено читає Коллара, Шафарика, Ганку й знає всі слов’янські мови, крім власної, а також тих, хто хвалиться «своїми Брутами й Коклесами», але не знає власної історії.

Закінчує поет закликом: учитеся, читайте й чужому научайтесь, та свого не цурайтесь, бо хто матір забуває, того Бог карає. Треба прочитати історію, розпитати мучеників, а тоді обійняти брата, і мати усміхнеться, благословить дітей, і оживе добра слава України.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    До якого жанру належить «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»?

    Показати відповідь

    До послання: поет звертається до земляків із закликом і докором.

  2. Запитання 2

    Яку думку про власні сили висловлює поет?

    Показати відповідь

    «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»: не треба шукати волі й правди чужими дорогами.

  3. Запитання 3

    Що означає заклик «чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»?

    Показати відповідь

    Треба вивчати чуже, але не забувати й не зневажати рідну мову, історію й культуру.

  4. Запитання 4

    Кого Шевченко висміює, називаючи Коллара, Шафарика, Ганку?

    Показати відповідь

    Українців, що захоплено читають слов’янських учених, а своєї мови й історії не знають.

  5. Запитання 5

    Яким закликом завершується послання?

    Показати відповідь

    «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»: заклик до єдності й братерства.

Чим цей твір плутають

  • Не плутай із «Заповітом»: обидва твори написано 1845 року, але «Заповіт» — коротка прощальна воля поета, а це довге роздумне послання-докір.
  • Заголовок не означає, що йдеться про мертвих і ненароджених дослівно: це спосіб звернутися до всіх поколінь.
  • Автор не закликає відмовлятися від чужого знання: він застерігає від нехтування рідним.

Перевіряємо вхід і план навчання…