Особистий чи особовий: різниця в значенні

У Словнику української мови у 20 томах особистий означає: що є власністю окремої особи, персональний, власний (особисті речі, особистий телефон); що безпосередньо стосується особи (особисті справи, особисте щастя); що здійснюється безпосередньо, без посередників (наприклад, особиста участь). Субстантивоване особисте — те, що властиве окремій людині.

Особовий у тому самому словнику — це прикметник до слова особа; у мовознавстві — той, що виражає граматичну категорію особи (особове дієслово, особовий займенник); у бухгалтерії — відкритий на якусь особу (особовий рахунок). Значення «пасажирський» (особові вагони) словник позначає як застаріле, а значення «особливий» — як рідкісне.

Особистий — моє, твоє, його; особовий — граматика і рахунки.

• «Не чіпай мій особистий щоденник»;
• «Директор особисто привітав переможців» — прислівник від особистий;
• «Я, ти, він — особові займенники»;
• «На особовий рахунок працівника нарахували зарплату».

Більшість сполучень з особовим — терміни з граматики та бухгалтерії. Тому якщо слово стоїть у звичайному, нетермінологічному контексті — про речі, думки, життя, досвід людини — майже напевно потрібен особистий: особистий досвід, особисте ставлення, особистий приклад.