Українська література · Література кінця XVIII — початку XX століття
«Захар Беркут»
«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка про боротьбу Тухольської громади проти монгольського нашестя 1241 року. Автор написав її за півтора місяця 1882 року для конкурсу часопису «Зоря», де вона й була надрукована 1883-го. Підзаголовок — «Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті».
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Іван Франко
- Жанр
- історична повість (історичний епос)
- Час створення
- 1882 рік; надруковано 1883 року в «Зорі»
- Напрям
- реалізм із романтичними рисами
Тема й ідея
Тема. Героїчна боротьба карпатської громади проти монголів і внутрішнього ворога — зрадливого боярина Тугара Вовка.
Ідея. Перемогу дає громадська єдність, а не сила окремих людей; зрада та особисті амбіції несуть загибель. Автор застерігає, що втрата єдності веде до лиха, і вірить у її відродження.
Композиція й художні особливості
Повість відкривається роздумом автора про вбогість і боязкість сучасних людей, що не розуміють сили єдності, й легендою про Захара Беркута. Основна дія відбувається 1241 року: прибуття боярина Тугара Вовка, конфлікт із громадою, віче, зрада, монгольський похід, оборона, затоплення ворогів і смерть Захара. У кінці автор повертається до теперішнього й питає, чи не настала та щаслива доба. Використано дві сюжетні лінії — історичну й любовну, романтичні риси героїв, картини природи, народні традиції.
Головні персонажі
- Захар Беркут
- старійшина Тухольської громади, мудрий і справедливий керівник; помирає після перемоги, передбачивши майбутнє.
- Максим Беркут
- син Захара, хоробрий і відданий воїн, командир оборони перевалу; кохає Мирославу.
- Мирослава
- дочка боярина Тугара Вовка, що обирає кохання й громаду, а не батька-зрадника.
- Тугар Вовк
- боярин, честолюбець і зрадник, що переходить на бік монголів; на кінці гине, врятувавши Максима від удару Бурунди.
- Бурунда
- монгольський воєначальник (бегадир), що веде на Тухольщину десятитисячне військо.
- Митько Вояка
- колишній воїн Тугара, що викриває боярина на раді; Тугар убиває його.
Стислий переказ
1241 року боярин Тугар Вовк приїздить із дочкою Мирославою на Тухольщину, де князь Данило дарував йому землі. Максим, син старійшини Захара Беркута, рятує Мирославу від ведмедиці, і вони закохуються. Тугар намагається підкорити громаду, але тухольці вирішують усе на раді. Вояка Митько викриває зраду боярина: той ще на Калці перейшов до монголів. Тугар убиває Митька й тікає до монголів.
Тугар веде монгольське військо Бурунди на перевал. Максим очолює оборону, але його беруть у полон. Мирослава втікає від батька й попереджає громаду, що Максим живий, і вчить тухольців, як облаштувати оборону. Тухольці за порадою Захара валять священну скелю й перекривають річку, долина заливається водою.
Бурунда намагається вбити Максима, але Тугар відрубує йому руку. Тугар, Бурунда й монгольське військо гинуть у потоці води, а Максим і Мирослава рятуються. Захар Беркут помирає щасливим і пророкує, що громадська єдність буде втрачена, та з часом відродиться.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
У який час і де відбуваються події повісті?
Показати відповідьСховати відповідь
1241 року, на Тухольщині в Карпатах, під час монгольського нашестя.
Запитання 2
Хто такий Тугар Вовк?
Показати відповідьСховати відповідь
Боярин-зрадник, що перейшов на бік монголів; він намагається підкорити громаду, а наприкінці гине.
Запитання 3
Яким способом тухольці знищили монголів?
Показати відповідьСховати відповідь
Повалили священну скелю, перекрили річку й затопили долину, у якій стояли монголи.
Запитання 4
Яка головна ідея твору?
Показати відповідьСховати відповідь
Сила — в громадській єдності, а зрада й особисті амбіції ведуть до загибелі.
Запитання 5
Для якого конкурсу й де було надруковано повість?
Показати відповідьСховати відповідь
Її написано на конкурс часопису «Зоря» 1882 року й надруковано в «Зорі» 1883 року.
Чим цей твір плутають
- «Захар Беркут» — повість, а не роман: Франко називає її повістю, хоч за розмахом вона нагадує епос.
- Максима Беркута не слід плутати з Максимом Гудзем з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
- Мирослава — дочка ворога, але стає союзницею тухольців: вона не зраджує громаду.