Українська література · Література кінця XVIII — початку XX століття
«Мартин Боруля»
«Мартин Боруля» — трагікомедія Івана Карпенка-Карого (1886) про чиншового шляхтича, який мріє довести своє дворянство. Його самовпевнене прагнення «вийти в пани» руйнує щастя дітей і врешті приводить до краху.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Іван Карпенко-Карий
- Жанр
- трагікомедія (соціально-побутова комедія)
- Час створення
- 1886 рік
- Напрям
- реалізм
Тема й ідея
Тема. Марна боротьба заможного чиншовика Мартина Борулі за дворянство й нав’язування родині «панських» порядків.
Ідея. Висміювання марнославства й хибних уявлень про «шляхетність»: справжня людська гідність не залежить від титулу. Автор утверджує здорову народну мораль, працю й родинні цінності.
Композиція й художні особливості
П’єса будується на двох лініях: прагнення Борулі до дворянства (суд із Красовським, чекання рішення Сенату) та любовній історії Марисі й Миколи. Кульмінація — лист про відмову в дворянстві. Розв’язка: Мартин спалює документи й погоджується на шлюб дочки. Автор вдається до сатири, гумору, комічних ситуацій (наказ називати його «папінькою») та індивідуалізованої мови персонажів.
Головні персонажі
- Мартин Боруля
- заможний чиншовик, хазяйновитий і добрий сім’янин, але одержимий мрією про дворянство.
- Палажка
- дружина Мартина, практична жінка, яка мусить коритися його химерам.
- Марися
- дочка Борулі, що кохає Миколу Гуляницького, але батько хоче віддати її за «освіченого».
- Степан
- син Мартина, канцелярист, що втратив службу, але боїться сказати батькові.
- Гервасій Гуляницький та Микола
- друг Мартина й його син, що сватає Марисю.
- Красовський і Трандалєв
- поміщик, який називає Борулю «бидлом», і хитрий повірений, що служить обом сторонам.
Стислий переказ
Мартин Боруля орендує землю в поміщика Красовського й подає до суду на нього через образливе слово. Водночас домагається підтвердження дворянства від Сенату, щоб виграти справу й піднятися над іншими. Заздалегідь вводить у господарстві «панські» порядки: бере наймитів, велить називати себе «папінькою», пізно встає з ліжка.
Він відмовляє Гервасієві, який сватає Марисю за Миколу, бо хоче видати дочку за чиновника Націєвського. Та Марися кохає Миколу, а Націєвський, підслухавши розмову Борулі з дружиною, втікає. Степан втрачає службу, але не наважується сказати.
Красовський наказує Борулі виселитися, а згодом приходить лист із Сенату: у дворянстві відмовлено через розбіжність у написанні прізвища. Мартин тяжко хворіє, а після розмови з Гервасієм спалює документи й дозволяє Марисі вийти за Миколу.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
До якого жанру належить «Мартин Боруля»?
Показати відповідьСховати відповідь
До трагікомедії (соціально-побутової комедії).
Запитання 2
Чого прагне Мартин Боруля?
Показати відповідьСховати відповідь
Довести своє дворянське походження й стати «паном».
Запитання 3
Чому Боруля відмовляє Гервасієві сватати Марисю за Миколу?
Показати відповідьСховати відповідь
Бо хоче видати дочку за освіченого чиновника, а Миколу вважає недостойним.
Запитання 4
Як закінчується п’єса?
Показати відповідьСховати відповідь
Сенат відмовляє в дворянстві; Мартин спалює документи й погоджується на шлюб Марисі з Миколою.
Запитання 5
На яких фактах із життя письменника побудовано сюжет?
Показати відповідьСховати відповідь
На історії батька драматурга, який марно домагався визнання роду дворянським: у документах прізвище писалося по-різному.
Чим цей твір плутають
- «Мартин Боруля» — не «Наталка Полтавка»: це п’єси різних авторів (Карпенко-Карий і Котляревський) і різних жанрів.
- Мартина не слід вважати лише смішним: його драма в тому, що він руйнує щастя власних дітей.
- Степана, сина Борулі, не слід плутати зі Степаном Радченком із «Міста» Підмогильного.