Перейти до вмісту

Література

Українська література · Література кінця XVIII — початку XX століття

«Мартин Боруля»

«Мартин Боруля» — трагікомедія Івана Карпенка-Карого (1886) про чиншового шляхтича, який мріє довести своє дворянство. Його самовпевнене прагнення «вийти в пани» руйнує щастя дітей і врешті приводить до краху.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
трагікомедія (соціально-побутова комедія)
Час створення
1886 рік
Напрям
реалізм

Тема й ідея

Тема. Марна боротьба заможного чиншовика Мартина Борулі за дворянство й нав’язування родині «панських» порядків.

Ідея. Висміювання марнославства й хибних уявлень про «шляхетність»: справжня людська гідність не залежить від титулу. Автор утверджує здорову народну мораль, працю й родинні цінності.

Композиція й художні особливості

П’єса будується на двох лініях: прагнення Борулі до дворянства (суд із Красовським, чекання рішення Сенату) та любовній історії Марисі й Миколи. Кульмінація — лист про відмову в дворянстві. Розв’язка: Мартин спалює документи й погоджується на шлюб дочки. Автор вдається до сатири, гумору, комічних ситуацій (наказ називати його «папінькою») та індивідуалізованої мови персонажів.

Головні персонажі

Мартин Боруля
заможний чиншовик, хазяйновитий і добрий сім’янин, але одержимий мрією про дворянство.
Палажка
дружина Мартина, практична жінка, яка мусить коритися його химерам.
Марися
дочка Борулі, що кохає Миколу Гуляницького, але батько хоче віддати її за «освіченого».
Степан
син Мартина, канцелярист, що втратив службу, але боїться сказати батькові.
Гервасій Гуляницький та Микола
друг Мартина й його син, що сватає Марисю.
Красовський і Трандалєв
поміщик, який називає Борулю «бидлом», і хитрий повірений, що служить обом сторонам.

Стислий переказ

Мартин Боруля орендує землю в поміщика Красовського й подає до суду на нього через образливе слово. Водночас домагається підтвердження дворянства від Сенату, щоб виграти справу й піднятися над іншими. Заздалегідь вводить у господарстві «панські» порядки: бере наймитів, велить називати себе «папінькою», пізно встає з ліжка.

Він відмовляє Гервасієві, який сватає Марисю за Миколу, бо хоче видати дочку за чиновника Націєвського. Та Марися кохає Миколу, а Націєвський, підслухавши розмову Борулі з дружиною, втікає. Степан втрачає службу, але не наважується сказати.

Красовський наказує Борулі виселитися, а згодом приходить лист із Сенату: у дворянстві відмовлено через розбіжність у написанні прізвища. Мартин тяжко хворіє, а після розмови з Гервасієм спалює документи й дозволяє Марисі вийти за Миколу.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    До якого жанру належить «Мартин Боруля»?

    Показати відповідь

    До трагікомедії (соціально-побутової комедії).

  2. Запитання 2

    Чого прагне Мартин Боруля?

    Показати відповідь

    Довести своє дворянське походження й стати «паном».

  3. Запитання 3

    Чому Боруля відмовляє Гервасієві сватати Марисю за Миколу?

    Показати відповідь

    Бо хоче видати дочку за освіченого чиновника, а Миколу вважає недостойним.

  4. Запитання 4

    Як закінчується п’єса?

    Показати відповідь

    Сенат відмовляє в дворянстві; Мартин спалює документи й погоджується на шлюб Марисі з Миколою.

  5. Запитання 5

    На яких фактах із життя письменника побудовано сюжет?

    Показати відповідь

    На історії батька драматурга, який марно домагався визнання роду дворянським: у документах прізвище писалося по-різному.

Чим цей твір плутають

  • «Мартин Боруля» — не «Наталка Полтавка»: це п’єси різних авторів (Карпенко-Карий і Котляревський) і різних жанрів.
  • Мартина не слід вважати лише смішним: його драма в тому, що він руйнує щастя власних дітей.
  • Степана, сина Борулі, не слід плутати зі Степаном Радченком із «Міста» Підмогильного.

Перевіряємо вхід і план навчання…