Василь Стус

Стус народився на Вінниччині, зростав на Донбасі, закінчив педагогічний інститут у Сталіно (нині Донецьк) за спеціальністю «Українська мова та література». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури імені Шевченка в Києві й увійшов до кола шістдесятників. 4 вересня 1965 року перед прем’єрою фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Стус разом з Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом виступив із протестом проти арештів української інтелігенції, за що його відрахували з аспірантури.

Перша збірка Стуса «Зимові дерева» не вийшла в Україні: її зняли з видавничого плану, і книжку видали за кордоном, у Брюсселі 1970 року.

• 12 січня 1972 — перший арешт; 7 вересня суд засудив поета до п’яти років таборів і трьох років заслання; він відбував покарання в Мордовії;
• 1977 — у видавництві «Сучасність» вийшла збірка «Свіча в свічаді»; 1978 року Стуса прийняли до ПЕН-клубу;
• жовтень 1979 — вступив до Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод;
• 14 травня 1980 — другий арешт; наприкінці вересня засуджено до десяти років ув’язнення та п’яти років заслання.

Поет відбував покарання в таборі особливого режиму в селі Кучино на Пермщині. У ніч проти 4 вересня 1985 року Стус помер у карцері. Його поховали на табірному цвинтарі, а 19 листопада 1989 року прах перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.