Початок Національно-визвольної війни 1648 року: Жовті Води, Корсунь, Пилявці

У першій половині XVII століття козацтво й селянство зазнавали зростаючого тиску: магнати захоплювали землі, поширювалося кріпацтво, православні відчували релігійні утиски. Козацьке повстання 1630-х років було придушене, а реєстр скорочено. Спалахом став конфлікт Богдана Хмельницького зі шляхтичем Данилом Чаплинським 1647 року й утеча Хмельницького на Запорожжя.

На початку 1648 року Хмельницький оволодів Микитинською Січчю й дістав гетьманську булаву. Він уклав союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III. Великий коронний гетьман Микола Потоцький відправив проти повстанців два з’єднання: водний загін реєстрових козаків і сухопутне військо під проводом свого сина Стефана. У Жовтоводській битві (травень 1648 року) повстанці та татари Тугай-бея розбили Потоцького-молодшого; реєстрові козаки перейшли на бік Хмельницького.

Невдовзі, 26 травня 1648 року, під Корсунем українське військо Хмельницького й татари Тугай-бея влаштували засідку і розгромили армію гетьмана Потоцького, який потрапив у полон. Особливо відзначилися козаки Максима Кривоноса, які вдарили із засідки. Після цих перемог повстання охопило всю Правобережну Україну, а польська армія залишилася без командування.

У вересні 1648 року біля села Пилявці на річці Ікві відбулася велика битва з польським військом, у якому було близько ста тисяч осіб, половину складала шляхта. Польську армію очолювали три регіментарі — Остророг, Заславський і Конецпольський. Битва закінчилася нищівною поразкою поляків і панічною втечею.

Хмельницький не став продовжувати наступ до Варшави, сподіваючись, що король реформує політичний устрій Речі Посполитої й зрівняє українців із поляками в правах. Козацьке військо дійшло до Львова й Замостя, потім було укладено перемир’я. Наприкінці 1648 року гетьман урочисто в’їхав до Києва. Війна триватиме до 1657 року, а Зборівський договір 1649 року відкриє новий етап.