Берестецька битва 1651 року

Битва тривала з кінця червня до 10 липня 1651 року. Українсько-татарська кіннота перейшла річку Пляшівку біля села Козин, і татари зав’язали сутички з польськими силами. Два перші дні минули в переважно кінних боях без вирішального результату. 30 червня Хмельницький шикував військо навпроти польського: у центрі — чотири табори, оточені возами, на правому крилі — козацька кіннота, на лівому — татари. Король особисто командував польським центром.

У критичний момент долю битви могла вирішити атака татар, але хан Іслам-Гірей III не збирався наступати: він не бажав ні розгрому Польщі, ні перемоги України. Скориставшись цим, король кинув усі сили проти козаків. По ставці хана вистрілила гармата, і татарське військо почало відступ. Хмельницький кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його назад, але хан насильно затримав гетьмана при собі.

Без гетьмана козацький табір опинився в облозі. Наказними гетьманами обирали Федора Джалалія, Матвія Гладкого, нарешті Івана Богуна. Українські воїни відбивали штурми й сміливо робили вилазки, але між обложеними розпочався розбрат. Під керівництвом Богуна підготували переправи через Пляшівку. Відступ 10 липня обернувся втечею, під час якої загинуло від чотирьох до восьми тисяч козаків; основні сили все ж вирвалися з оточення. Близько трьохсот козаків загинули, прикриваючи відхід.

Поразка під Берестечком перекреслила наміри Хмельницького довести війну до переможного кінця, показала ненадійність союзу з Кримом і різко погіршила становище козацької держави: у вересні 1651 року довелося укласти Білоцерківський договір, який суттєво обмежив автономію.