Конотопська битва 1659 року

Громадянська війна 1657–1659 років розколола козацьку Україну: проти гетьмана Виговського виступили Запорожжя й Полтавський полк, і опозиція звернулася по допомогу до Москви. Війна з Москвою розпочалася навесні 1659 року. Росіяни на чолі з воєводами Олексієм Трубецьким, Семеном Пожарським і Григорієм Ромодановським обложили Конотоп.

Місто мужньо оборонялося з травня до липня під командуванням наказного гетьмана, ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Ця затримка дала Виговському змогу мобілізувати козаків Правобережжя, сформувати найманців і залучити на допомогу кримського хана Мехмед-Гірея IV.

4 липня (24 червня) Виговський розбив передовий російський загін під селом Шаповалівка. Біля Конотопа він залишив татарське військо й частину козаків у засідці біля Соснівки, а 8 липня (28 червня) завдав удару по російській армії, потім імітував відступ. Воєвода Пожарський кинувся у погоню й потрапив у пастку. Українці зруйнували міст і загатили річку Кукілку, що перекрило російській кінноті шлях до відступу. Російська армія зазнала жорстокої поразки; Пожарського було взято в полон.

Виговський не зміг скористатися перемогою, бо зіткнувся з опором старшин і козаків, невдоволених Гадяцьким договором. Іван Сірко здійснив похід на Акерман й ногайські улуси, що завадив гетьману розвинути успіх, а Запорожжя та Полтавщина не підтримали його. У вересні 1659 року Виговський зрікся булави на користь Юрія Хмельницького. Москва, попри поразку, не відмовилася від втручання в справи Гетьманщини.