Карпатська Україна 1938–1939 років

Закарпаття після Першої світової війни входило до складу Чехословаччини. Восени 1938 року, коли Чехословаччина опинилася під тиском Німеччини, край отримав автономію: 8 жовтня 1938 року виникла автономна одиниця Підкарпатська Русь. Спочатку прем’єром був Андрій Бродій, який проводив відкрито проугорську політику, а з 26 жовтня уряд очолив Августин Волошин, що орієнтувався на українську національну ідею.

За рішенням Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року до Угорщини відійшло близько ста населених пунктів, зокрема Ужгород, Мукачеве й Берегове. Тому уряд переніс столицю до Хуста. 22 листопада чехословацький парламент ухвалив поправки до Конституції про федеративний устрій, а також Конституційну грамоту Підкарпатської Русі. 30 грудня 1938 року край перейменували на Карпатську Україну.

Уряд Карпатської України складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, шкільництва, юстиції й комунікацій. Функції установчої влади взяв на себе обраний населенням Сейм. У ніч з 13 на 14 березня 1939 року, на тлі розпаду Чехословаччини, на Закарпаття вдерлися угорські війська. 15 березня Сейм ухвалив закони про незалежність нової держави й основи її державного ладу та обрав Августина Волошина президентом.

Оборону краю очолила Карпатська Січ — військова організація. Нерівний опір тривав до 17 березня, коли останні захисники припинили боротьбу, а уряд емігрував. Закарпаття на кілька років потрапило під владу Угорщини.

Карпатська Україна проіснувала лише кілька місяців, але мала власні органи влади — Сейм, уряд, президента — і військову організацію, Карпатську Січ. Вона стала символом українського державотворення й соборності, а пам’ять про її захисників зберігається в національній традиції. Закарпаття 1945 року ввійшло до складу УРСР.