Пакт Молотова — Ріббентропа 1939 року

Сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу одна на одну й дотримуватися нейтралітету, якщо одна з них стане об’єктом воєнних дій третьої сторони. Вони також відмовлялися від участі в угрупованні держав, спрямованому проти іншої сторони, і мали обмінюватися інформацією в питаннях, що зачіпають їхні інтереси. Договір означав переорієнтацію зовнішньої політики СРСР на зближення з Німеччиною.

До договору додавався таємний протокол, яким розмежовувалися сфери німецьких і радянських інтересів у Східній Європі на випадок «територіально-політичної перебудови». Німеччина визнавала інтереси СРСР у Латвії, Естонії, Східній Польщі, Фінляндії та Бессарабії. Тексти таємних домовленостей опублікували 1948 року за фотокопіями, а 1993 року — за оригіналами.

• 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня на територію Польщі ввійшли радянські війська;
• 28 вересня 1939 року підписали договір про дружбу й кордон — територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною завершено;
• до складу СРСР було включено території Західної України й Західної Білорусі (1939), згодом — Східну Прибалтику, Бессарабію й Північну Буковину (1940);
• наприкінці 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розпочавши радянсько-фінляндську війну.

Історичні оцінки договору неоднозначні. На думку більшості вітчизняних і зарубіжних істориків, пакт із таємним протоколом став змовою двох диктаторських режимів з метою агресії проти Польщі й відкрив Німеччині шлях до розв’язання Другої світової війни. Частина істориків, переважно радянських і сучасних російських, вважає, що СРСР хотів відтягнути вступ у війну та виграти час для підготовки. Більшість фахівців з міжнародного права вважають договір юридично неправомірним, оскільки він стосувався інтересів третіх сторін, і кваліфікують його як злочин проти миру.