Акт 30 червня 1941 року

• пункт 1: відновлення Української держави та заклик до українського народу боротися за її суверенну владу на всіх національних землях;
• пункт 2: створення на західноукраїнських землях української влади, підпорядкованої майбутньому національному уряду в Києві;
• пункт 3: запевнення, що самостійна Українська держава тісно співпрацюватиме з Німеччиною;
• оголошено склад державного правління (уряду) на чолі з Ярославом Стецьком.

У наступні дні по всій Західній Україні активісти ОУН організували мітинги на підтримку Акта та створювали органи української місцевої влади.

Акт заскочив окупантів зненацька. Через кілька днів, після консультацій з Берліном, нацистська служба безпеки (СД) заарештувала Ярослава Стецька та його колег. Степана Бандеру гітлерівці тримали під домашнім арештом у Кракові, вимагаючи відкликати Акт. Бандера відмовився, і разом зі Стецьком його відправили до Берліна, а згодом обидва опинилися в концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна. ОУН(б) пішла в підпілля та розпочала підготовку збройного повстання проти окупантів.

Акт 30 червня 1941 року став першою спробою проголосити українську державність у ході німецько-радянської війни й показав, що український національний рух прагнув самостійності незалежно від волі окупантів. Водночас його пункт про співпрацю з Німеччиною історики оцінюють як тактичний елемент, а реакція німців засвідчила, що нацистські плани щодо України не передбачали державної самостійності. Створена згодом Українська повстанська армія діяла вже проти німецьких і радянських сил.