Конституція Пилипа Орлика 1710 року

Документ ухвалили в умовах відступу військ Івана Мазепи з України після Полтавської битви. Його підготували за результатами «Бендерської комісії» 1709 року й нарад генеральної старшини, а закріпили присягою Орлика, його підписом та державною печаткою Війська Запорозького. Основний текст — латиною, для нового протектора України, шведського короля, і для міжнародної спільноти; староукраїнський варіант призначався для оголошення в Україні та на Січі. Україномовний оригінал знайшли в архівах наприкінці 2008 року.

• стаття 1 — захист православної віри й відновлення Київської митрополії під зверхністю Константинопольського патріарха;
• стаття 2 — територіальна цілісність козацької держави, що мала об’єднати Правобережжя, Лівобережжя й Запорожжя; шведський король — гарант цілісності;
• стаття 3 — мирні відносини з Кримським ханством; статті 4–5 — права Війська Запорозького Низового та його землі;
• стаття 6 — колегіальне управління: генеральна й полкова старшина — «чільні радники» у Вітчизні; Генеральна рада мала збиратися тричі на рік — на Різдво, Великдень і Покрову, — а попереднім гетьманам закидали «необмежену владу» та самоуправство;
• статті 7–9 — Генеральний військовий суд, права генеральної старшини, Військовий скарб; гетьман не мав розпоряджатися військовими коштами як своїми;
• статті 10–16 — боротьба з корупцією й свавіллям урядовців, виборність полковників і сотників, захист вдів, сиріт, міщан, селян; магдебурзьке право Києва; сердюцькі полки; торгівля й податки.

Документ закріплював незалежність від Московського царства й Речі Посполитої, але визнавав протекторат Швеції. За окремим законом, вписаним до «Пактів», проголошувалася станова республіка у формі Гетьманату: виборна Генеральна рада й обраний на ній гетьман ставали законодавчим, контрольним і розпорядчим органами влади, кримінальні справи переходили до Генерального військового суду, а фінансові — до Генерального скарбу. Реалізація документа була обмежена несприятливою міжнародною ситуацією, постійними війнами й поразкою під Полтавою, проте кілька років його положення частково діяли на Правобережжі завдяки походам Орлика 1711 і 1713 років. В історіографії його називають Бендерською конституцією, Конституцією Війська Запорозького чи «першою конституцією України».