Полтавська битва 1709 року

Навесні 1709 року Карл XII, який перебував на Лівобережній Україні, вирішив вести армію на Москву через Харків і Бєлгород. Стратегічне значення мало оволодіння Полтавою. Шведи безуспішно намагалися взяти місто з травня до липня. Облогу підтримували запорожці, що перейшли на бік Карла XII; на лівому березі Ворскли стояли козаки Мазепи, що мали виконувати розвідку й відбивати російські рейди.

Рішення про генеральну битву російська сторона ухвалила 27 (16) червня. Армія Петра I налічувала 42 тисячі осіб і 102 гармати, а шведська — 24–25 тисяч при чотирьох гарматах. У російському таборі були й українські козаки Івана Скоропадського.

Шведи виступили о другій годині ночі. Їм вдалося захопити лише два редути з десяти, після чого шведське військо було розбите. Карл XII і Мазепа з невеликою свитою відступили до Бендер. Українсько-шведський союз зазнав краху.

• Швеція почала втрачати статус великої держави, а Росія посилилася;
• наступ Москви на автономію Гетьманщини: обмеження прав гетьмана, контроль царських чиновників;
• того ж 1709 року зруйновано Чортомлицьку Січ, а запорожці, що підтримали Мазепу, відійшли за кордон;
• 1710 року мазепинці обрали гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика;
• 1722 року створено Першу Малоросійську колегію для контролю над Гетьманщиною.