Білоцерківський договір 1651 року

Договір був наслідком поразки під Берестечком і осінньої кампанії 1651 року. Поляки наполягали на скороченні козацького реєстру до 12 тисяч, звільненні шляхетських маєтностей від перебування в них козаків і розірванні союзу Війська Запорозького з Кримом. Українська сторона вимагала підтвердити умови Зборівського договору. Переговори відбувалися на тлі заворушень у козацькому таборі й збройного протистояння військ.

• козацький реєстр установлювався в 20 тисяч осіб; поіменні списки мали скласти до кінця року, а виписані з реєстру козаки поверталися до попереднього соціального стану;
• козацькою територією визнавалися лише землі Київського воєводства, де козаки могли жити в королівщинах; з Брацлавського й Чернігівського воєводств реєстрові козаки мали виселитися;
• шляхта повертала собі маєтки, зокрема на козацькій території;
• Хмельницький отримав підтвердження гетьманських повноважень і привілей на Чигирин, проте підпорядковувався коронним гетьманам;
• до відкриття наступного сейму гетьман мав домогтися союзу Кримського ханства з Річчю Посполитою, а якщо це не вдасться — не підтримувати з ханством жодних стосунків; українська сторона втрачала право дипломатичних зносин з іноземними державами;
• на відміну від Зборівського договору, тут не було пункту про лінію розмежування козацьких земель і Речі Посполитої, що знижувало статус автономії до рівня станового імунітету козацтва.

Договір істотно обмежив автономію козацької держави. Він спричинив загострення соціальної напруги в Україні, антигетьманські виступи й масове переселення козаків до Російської держави. Перемога української армії над поляками в Батозькій битві 1652 року анулювала його умови.