Лісостеп

Лісостеп простягається від Середнього Придністров’я до західних відрогів Середньоруської височини майже на тисячу кілометрів. Він охоплює східну частину Хмельницької області, Вінницьку, Черкаську, Полтавську, частково Харківську області, південні частини Житомирської, Київської, Чернігівської й Сумської областей, північні частини Одеської й Кіровоградської областей. Геоструктурно він приурочений до Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини та західного схилу Воронезького масиву; на цих структурах сформувалися Подільська й Придніпровська височини, Придніпровська низовина та західні відроги Середньоруської височини.

Площу лісостепу подають по-різному: Енциклопедія Сучасної України — понад 190 тис. км² (29 %), а Енциклопедія історії України — близько 24 % території. Довжину зони теж: майже 1 тис. км в ЕСУ та майже 740 км в ЕІУ.

Середня температура липня на заході — +19…+20 °C, на півдні +22 °C, на сході +23 °C; січня — від −5 до −8 °C. Вегетаційний період триває 200–210 днів. Опадів на заході випадає близько 575 мм, на сході — 450 мм. Негативна ознака клімату — нестійке зволоження через чергування вологих і посушливих років. Густота річкової мережі — 0,15–0,24 км/км².

Найпоширеніші ґрунти — чорноземи й сірі лісові. Чорноземи типові сформувалися на вирівняних поверхнях Придніпровської височини й Придніпровської низовини, опідзолені й темно-сірі переважають на правобережжі Дніпра, а сірі лісові — на Подільській височині та вершинних поверхнях Придніпровської. Природна рослинність — залишки остепнених луків, дубових і дубово-грабових лісів; залісеність становить близько 12,5–14,2 %.

Лісостеп — регіон давнього й інтенсивного господарського освоєння: розораність сягає 75–80 %, високий рівень урбанізації й промисловості. Серед негативних процесів — ерозія, підтоплення й замулення ставків. Заповідні об’єкти зони: Канівський природний заповідник, відділ Українського степового заповідника «Михайлівська цілина», НПП «Кармелюкове Поділля».