Перейти до вмісту

Історія України

Теорія: Історія України · Новітня історія України

Голодомор 1932–1933 років: причини, перебіг, визнання

Голодомор 1932–1933 років — штучний голод, який радянська влада спричинила політикою хлібозаготівель. Закон України від 28 листопада 2006 року визнав його геноцидом Українського народу. На НМТ перевіряють причини, механізм, хронологію подій і правове визнання.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Причини й механізм

Голодомору передували суцільна колективізація, «розкуркулення» селян і непосильні хлібозаготівлі. Держава вилучала дедалі більшу частку врожаю: 1930 — 34 %, 1931 — 39,2 %, 1932 — 54,6 % від валового збору основних зернових в УСРР (за даними Енциклопедії історії України). Голод не був наслідком стихійного лиха, посухи чи неврожаю: його спричинила політика хлібозаготівель, а потім репресії проти тих, хто не виконав план.

ДатаЗахід влади
7 серпня 1932постанова про охорону соціалістичної власності: розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом (у народі — «закон про п’ять колосків»)
22 жовтня 1932створення надзвичайних хлібозаготівельних комісій; в Україні — на чолі з В. Молотовим
18 листопада 1932постанова ЦК КП(б)У про натуральні штрафи: м’ясом, картоплею, що на практиці переросло у вилучення всього продовольства
кінець 1932 — початок 1933занесення сіл і районів на «чорні дошки» за невиконання планів: їх позбавляли постачання
грудень 1932запровадження внутрішніх паспортів у СРСР
22 січня 1933директива про заборону виїзду селян з України та Кубані в пошуках хліба

Масштаби й наслідки

Оцінки кількості жертв різняться залежно від методики підрахунку. За Енциклопедією сучасної України, від голоду в УСРР загинуло близько 3,5 млн осіб, а з урахуванням зниження народжуваності повні демографічні втрати становили близько 5 млн; Енциклопедія історії України наводить діапазон від 4 до 6 млн осіб. У завданнях НМТ важливо знати, що йдеться про мільйони жертв.

Голод охопив не лише Україну: страждали Північний Кавказ (передусім Кубань), Поволжя, Казахстан. Енциклопедія сучасної України наголошує: в Україні та на Кубані, де українці становили понад дві третини населення, Голодомор був геноцидом селянства, поєднаним у часі з винищенням української інтелігенції, тобто геноцидом українців як нації.

Правове визнання і пам’ять

  • Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року № 376-V: стаття 1 визнає Голодомор геноцидом Українського народу;
  • стаття 2 визнає публічне заперечення Голодомору протиправним і наругою над пам’яттю мільйонів жертв;
  • у четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодомору; згідно із законом о 16:00 проводять ритуал подяки, пошани й пам’яті;
  • преамбула Закону згадує Спільну заяву 2003 року в ООН із нагоди 70-х роковин Голодомору, яку підписали понад три десятки держав.

Голодомор 1932–1933 років — не єдиний голод в Україні ХХ століття: були голодомори 1921–1923 і 1946–1947 років.

Розібрані приклади

Спробуй розв’язати сам, а потім відкрий розв’язання. Це авторські приклади, а не завдання з тренувань.

  1. Приклад 1

    Розташуйте події в хронологічній послідовності: заборона виїзду селян з України й Кубані; постанова про натуральні штрафи; закон про охорону соціалістичної власності; створення надзвичайних хлібозаготівельних комісій.

    Показати розв’язання
    1. Закон про охорону власності — 7 серпня 1932 року.
    2. Надзвичайні комісії — 22 жовтня 1932 року.
    3. Постанова про натуральні штрафи — 18 листопада 1932 року.
    4. Заборона виїзду — 22 січня 1933 року.

    Відповідь: закон 7 серпня → надзвичайні комісії → натуральні штрафи → заборона виїзду.

  2. Приклад 2

    Яке з тверджень відповідає Закону України 2006 року «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»? а) Голодомор став наслідком посухи; б) Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу; в) публічне заперечення Голодомору дозволяється.

    Показати розв’язання
    1. Закон не пов’язує голод із посухою: ідеться про політику влади.
    2. Стаття 1 визнає геноцид, а стаття 2 називає публічне заперечення протиправним.

    Відповідь: б).

  3. Приклад 3

    Чому в джерелах кількість жертв Голодомору називають по-різному — від 3,5 до 5–6 млн осіб?

    Показати розв’язання
    1. Одні дослідники враховують лише померлих від голоду, інші — демографічні втрати, серед них і ненароджених.
    2. Статистика смертності тих років неповна: сільські РАГСи реєстрували не всі смерті.

    Відповідь: оцінки залежать від методики: чи враховано ненароджених і яку статистику використано.

Типові помилки

  • Пояснювати Голодомор посухою й неврожаєм: голод спричинила політика хлібозаготівель та репресій.
  • Плутати Голодомор 1932–1933 років з голодом 1921–1923 і 1946–1947 років.
  • Плутати Указ 1998 року про День пам’яті жертв голодоморів із Законом 2006 року, яким Голодомор визнано геноцидом.
  • Називати єдину точну кількість жертв: джерела наводять різні оцінки.

Перевіряємо вхід і план навчання…