Українська література · Усна народна творчість
«Віють вітри, віють буйні»
«Віють вітри, віють буйні» — лірична пісня про самотню дівчину, яка тужить за коханим, що її покинув. Авторство за народною традицією приписують полтавській піснярці Марусі Чурай. Котляревський використав її як вступну арію Наталки в «Наталці Полтавці».
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Жанр
- пісня літературного походження: ліричний вірш-пісня про кохання й розлуку
- Час створення
- XVII століття (за традицією)
- Напрям
- народнопісенна лірика
Тема й ідея
Тема. Тяжка розлука закоханої дівчини з милим і її самотність.
Ідея. Кохання, пережите в розлуці, стає джерелом глибокого болю, але водночас і єдиною опорою душі. Пісня утверджує цінність вірного почуття й співчуття до жіночої долі.
«Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!»
Композиція й художні особливості
Пісня починається образом природи (буйні вітри гнуть дерева), який одразу зіставлено зі станом героїні: серце болить, а сльози не ллються. Такий прийом називають психологічним паралелізмом. Далі хід думки рухається від скарги до риторичного запитання про порятунок: усе завершується питанням, хто тепер приголубить. Використано епітети (буйні вітри, люте горе, чорнобривий), риторичні звертання й оклики, порівняння героїні з билинкою.
Образи й ліричний герой
- Ліричне «я» — дівчина
- самотня, вірна, безсильна змінити долю; говорить про біль, який не можна виплакати.
- Милий, чорнобривий
- відсутній герой, до якого звернено всі питання й заклики; його ім’я в пісні не названо.
- Билинка на піску
- символ самотності й безнадії: вона росте «без роси, на сонці», як героїня без милого.
Зміст і хід думки
Героїня описує свій стан: над полем віють буйні вітри, аж гнуться дерева, а в неї болить серце й не ллються сльози. Вона втрачає літа в лютому горі, не бачить кінця стражданню, і полегшення приходить лише тоді, коли поплаче нишком.
Далі вона згадує, що хтось навіть заздрить її долі, і відповідає питанням: чи щаслива билинка, що росте на піску без роси, під палючим сонцем? Жити без милого тяжко навіть у рідній стороні.
Піднесення емоцій досягає кульмінації у звертанні до коханого: де ти? озовися, прийди й подивися, як я згасаю з горя. Героїня мріє полетіти до нього, та крилець не має. Завершується пісня риторичним питанням: до кого пригорнутися, хто приголубить, коли того, хто любить, поруч немає.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Який художній прийом лежить в основі початку пісні: вітри гнуть дерева — серце болить, а сльози не ллються?
Показати відповідьСховати відповідь
Психологічний паралелізм: зіставлення картини природи зі станом душі героїні.
Запитання 2
У якому творі Котляревського ця пісня звучить як вступна арія героїні?
Показати відповідьСховати відповідь
У п’єсі «Наталка Полтавка»: її співає Наталка, що тужить за коханим Петром.
Запитання 3
Кому за народною традицією приписують авторство пісні?
Показати відповідьСховати відповідь
Марусі Чурай — напівлегендарній полтавській піснярці XVII століття. Документально її авторство не доведене.
Запитання 4
Який образ символізує самотність героїні?
Показати відповідьСховати відповідь
Билинка, що росте на піску без роси: порівняння підкреслює безпорадність і виснаження від розлуки.
Запитання 5
До якої групи пісень належить твір за темою?
Показати відповідьСховати відповідь
До родинно-побутової (любовної) лірики: це пісня про кохання й розлуку.
Чим цей твір плутають
- Її плутають із піснею «Засвіт встали козаченьки»: там козак іде в похід і прощається з дівчиною, а тут лірична героїня тужить сама, без сюжету.
- Її не слід вважати козацькою чи історичною піснею: історичних подій у ній немає, це любовна лірика.
- Слова «авторка — Маруся Чурай» на іспиті варто розуміти як «за традицією»: про історичність самої Марусі Чурай досі сперечаються.