Ярослав Мудрий

Ярослав княжив у Новгороді, а після смерті батька Володимира 1015 року вступив у кривавий міжусобний двобій з братами. Остаточно у Києві він утвердився 1019 року. Брат Мстислав Тмутороканський, що осів у Чернігові, переміг Ярослава 1024 року; 1026 року вони уклали мир, поділивши Русь по Дніпру, а по смерті Мстислава 1036 року Ярослав став єдиновладцем.

Того ж 1036 року під стінами Києва він розгромив печенігів, які відтоді вже не загрожували Русі. За переказом, на згадку про цю перемогу князь заклав у Києві Софійський собор. Літописна традиція пов’язує початок будівництва з 1037 роком; собор зведено в першій половині XI століття, він відомий мозаїками й фресками.

• за його правління з’явилася найдавніша частина «Руської правди» — збірки законів Київської Русі;
• 1051 року митрополитом став Іларіон — перший руський за походженням, який очолив церкву (раніше митрополитів призначав Константинополь);
• за його князювання переписували й перекладали книги, а при Софії збирали бібліотеку;
• діти Ярослава одружувалися з правителями Європи: його дочки були королевами Норвегії, Угорщини та Франції, сам він був одружений із шведською принцесою Інгігердою.

Помираючи 1054 року, князь розподілив землі між синами. Старшому Ізяславу дісталися Київ і Новгород, Святославу — Чернігів, Всеволоду — Переяслав. Він заповів синам жити в згоді, але цей поділ став джерелом майбутніх усобиць.