Роман Шухевич

Шухевич народився у Львові в родині правника, закінчив Академічну гімназію й Львівську політехніку, отримавши диплом інженера. Від 1925 року він був членом Української військової організації, а після створення ОУН (1929) працював у її крайовій екзекутиві. У 1934 році польська влада заарештувала його у зв’язку зі справою про вбивство міністра Перацького; на Львівському процесі 1936 року його засудили до трьох років ув’язнення.

Під час розколу ОУН 1940 року Шухевич перейшов до Революційного проводу Бандери й став крайовим провідником ОУН(б) на західних етнічних українських землях — Підляшші, Холмщині, Надсянні, Лемківщині. Навесні 1941 року він очолив батальйон «Нахтігаль» у складі німецьких формувань; у серпні 1941 року батальйон розформували. Наприкінці грудня 1942 року Шухевич перейшов на нелегальне становище.

На Третьому надзвичайному зборі ОУН у серпні 1943 року Шухевича обрали головою Бюро Проводу ОУН і призначили головним командиром Української повстанської армії. Він узяв псевдонім «Тарас Чупринка». У 1944 році йому присвоїли звання генерал-хорунжого УПА; за його ініціативи підготували створення Української головної визвольної ради — політичного центру підпілля (перший великий збір відбувся в липні 1944 року).

Улітку 1944 року, коли лінія німецько-радянського фронту рухалася зі сходу на захід, Шухевич зберіг основні сили УПА — орієнтовно 25–30 тисяч вояків. Від вересня 1944 року органи НКВС і НКДБ вели проти керівництва повстанців спеціальні операції. Шухевич загинув 5 березня 1950 року біля Львова в Білогорщі під час оточення. Діяльність УПА й ОУН залишається предметом наукових дискусій; на НМТ перевіряють факти й хронологію.