Кирило Розумовський, останній гетьман

Розумовський народився в родині рядового козака в селі Лемеші на Чернігівщині. Його старший брат Олексій став фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни, а Кирило 1742 року переїхав до двору, навчався за кордоном і незабаром став президентом Петербурзької академії наук. У лютому 1750 року на козацькій раді в Глухові його обрали гетьманом, хоча вирішальну роль відіграла пряма вказівка царського уряду.

Як гетьман Розумовський намагався діяти самостійно. Він провів судову реформу, за його наполяганням 1752 року вийшов царський указ про заборону поширювати кріпацтво (холопство) на українців, а 1761 року він видав універсал, що обмежив винокуріння. Гетьман призначав полковників без погодження з Петербургом, що дратувало імператорський двір: 1754 року Єлизавета Петрівна це заборонила.

Наприкінці 1763 року на раді в Глухові старшина підписала чолобитну до цариці з проханням повернути Гетьманщині «права й вольності» та встановити спадкове гетьманство Розумовських. Катерина II використала це як привід: маніфестом від 10 листопада 1764 року Розумовського усунули від гетьманства, а саму посаду скасували. Управління Гетьманщиною передали Малоросійській колегії на чолі з графом Петром Рум’янцевим.

Понад одинадцять років Розумовському заборонили з’являтися в Україні. 1794 року він переїхав у батуринський маєток, де збудував палац за проєктом архітектора Чарльза Камерона — будівля, яку відновили вже в наш час. Помер Розумовський 1803 року в Батурині.