Голодомор 1932–1933 років

Голодомору передувала насильницька колективізація сільського господарства, «розкуркулення» селян, надмірні хлібозаготівлі й масовий терор на селі. Колективізація призвела до катастрофічного скорочення поголів’я худоби. Енциклопедія історії України розглядає голод як свідому й цілеспрямовану політику сталінського уряду, спрямовану на упокорення українського селянства — соціально-економічної основи нації.

7 серпня 1932 року ухвалили закон про охорону соціалістичної власності, за яким за крадіжку зерна з колгоспних полів карали стратою або десятьма роками таборів; його називають «законом про п’ять колосків».

• села й цілі райони, що не виконали хлібозаготівельних планів, заносили на «чорні дошки» — їм припиняли будь-яке постачання продовольства;
• наприкінці 1932 та на початку 1933 року бригади вилучали в селян не лише зерно, а й м’ясо, сало, картоплю — усі запаси продовольства;
• селянам заборонили виїжджати з голодуючих районів у пошуках їжі;
• державна допомога голодуючим розпочалася лише навесні 1933 року, щоб забезпечити посівну кампанію;
• про голод офіційно мовчали, інформація про нього блокувалася; влада СРСР заперечувала трагедію протягом багатьох десятиліть.

Голод у СРСР почався взимку 1931 року й охопив у 1932–1933 роках терени УСРР, Північного Кавказу, Поволжя, Казахстану та інших регіонів. Проте в Україні він мав особливий характер: наслідком стали катастрофічні демографічні втрати й удар по традиціях і соціальній основі українського народу. Закон України співчуває й іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв.

Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року (№ 376-V) визначає: «Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу». Він також визнає публічне заперечення Голодомору протиправним. У законі зазначено про підтримку міжнародної спільноти, зокрема актів парламентів низки держав і спільної заяви на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 2003 року.

Щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодомору: люди запалюють свічки й вшановують загиблих хвилиною мовчання. Дослідження трагедії розпочалося наприкінці 1980-х років, а точну кількість жертв встановити важко.