Гетьманський переворот 29 квітня 1918 року

Навесні 1918 року Українська Народна Республіка опинилася у важкому становищі: за Берестейським миром її підтримували Німеччина й Австро-Угорщина, їхні війська заходили в Україну. Рушійною силою перевороту стала політична організація Українська народна громада, створена Скоропадським. Вона вважала, що лише авторитарна влада може вивести країну з безладдя й анархії. Порозуміння знайшлося з Союзом земельних власників та Українською хліборобсько-демократичною партією. Напередодні перевороту громада зв’язалася з німецьким командуванням і заручилася його підтримкою.

29 квітня 1918 року в Києві відбувся конгрес хліборобів, скликаний Союзом земельних власників, на якому зібралося близько восьми тисяч делегатів. Конгрес проголосив гетьманом генерала Павла Скоропадського, нащадка старовинного гетьманського роду. Того ж дня видали «Грамоту до всього українського народу»: Скоропадський оголосив себе «гетьманом всієї України», пояснив причини своїх дій і сповістив про відновлення приватної власності. Разом із грамотою проголосили «Закони про тимчасовий державний устрій України» — правову основу нової влади.

Центральну Раду розпустили, УНР скасували, а на її місці постала Українська Держава. Того ж дня, 29 квітня, Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, яка так і не набрала чинності.

Гетьман намагався збудувати систему одноосібної влади, що спиралася б на історичні та національні традиції, але тяжіла до авторитаризму. У листопаді 1918 року поразка Четверного союзу в Першій світовій війні призвела до антигетьманського повстання. 14 грудня 1918 року Скоропадський зрікся влади, а владу взяла Директорія УНР.