Депортація кримських татар 1944 року

Депортацію здійснено згідно з постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року. 18 травня каральні органи розпочали вивезення кримських татар з Криму. Упродовж трьох діб з півострова відправили понад сімдесят залізничних ешелонів, у кожному по п’ятдесят вагонів, щільно заповнених людьми. Через нестачу харчів, антисанітарію й тісноту багато хто загинув у дорозі. 21 травня ДКО прийняв додаткову постанову про переселення з Криму ще частини татар.

Людей вивезли в різні райони СРСР: від півночі Приуралля до республік Середньої Азії. Лише до Узбекистану відправлено понад тридцять п’ять тисяч сімей. Більшість переселенців спрямували на працю на шахтах, заводах і будовах, де не було елементарних умов для життя. Дослідники називають різну кількість депортованих — за останніми підрахунками, близько двохсот тисяч осіб.

У кримських татар вилучили понад вісімдесят тисяч будинків, понад тридцять чотири тисячі присадибних ділянок, близько п’ятисот тисяч голів худоби, запаси продовольства й майно. Народ на довгі роки втратив батьківщину. Повернення кримських татар на півострів розпочалося наприкінці 1980-х років, хоч руху за право повернення опирався радянський режим.

Верховна Рада України постановою № 792-VIII від 12 листопада 2015 року визнала депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу й встановила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У тексті постанови також засуджено політику утисків кримських татар на тимчасово окупованій території після 2014 року.