Бій під Крутами 1918 року

Наприкінці 1917 року більшовицька Росія розпочала першу війну проти УНР. З кінця грудня загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького (чотири сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів) під командою сотника Аверкія Гончаренка обороняв станцію Бахмач — важливий залізничний вузол на кордоні УНР і радянської Росії. 27 січня 1918 року з Києва надійшло підкріплення — перша сотня новоствореного студентського куреня з добровольців, студентів Українського національного університету, Київського університету й гімназистів старших класів.

Українські сили зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня почався наступ шеститисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців під командою Петра Єгорова. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак; українські втрати становили до трьохсот убитих, поранених і полонених, чимало полягло й червоногвардійців.

Сотник Гончаренко наказав відійти до ешелону, що чекав за два кілометри. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Один взвод студентів у сутінках утратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, яку вже зайняли червоногвардійці. 27 полонених юнаків було розстріляно.

Бій затримав наступ більшовиків на Київ, але не зупинив його: 9 лютого 1918 року більшовицькі війська здобули столицю. За рішенням Центральної Ради 19 березня 1918 року тіла вояків-студентів перевезли до Києва й урочисто поховали на цвинтарі Аскольдова могила. Після здобуття незалежності 1991 року подвиг героїв Крут посів гідне місце в пантеоні національної слави, а 1998 року на місці бою та на Аскольдовій могилі встановили пам’ятні знаки.