Утворення Української Центральної Ради 1917 року

Після Лютневої революції 1917 року, що повалила монархію, київська українська інтелігенція створила керівний центр. Упродовж 3–7 березня відбулися консультації між представниками різних організацій — Товариства українських поступовців, Українського наукового товариства, педагогічних і агрономічних товариств, соціал-демократів. Вони домовилися створити УЦР як представницький орган, що об’єднає українські організації на спільних вимогах — територіальної автономії України з державною українською мовою.

7 березня обрали першу президію: головою став Михайло Грушевський, який тоді перебував у Москві. Рада 9 березня ухвалила першу відозву до українського народу, закликавши брати участь у виборах до Всеросійських Установчих зборів, організовуватися й домагатися від Тимчасового уряду запровадження української мови в школах, судах і урядових закладах. 15 березня Грушевський повернувся до Києва й уперше очолив засідання.

Грушевський поставив мету — досягти національно-територіальної автономії України в складі демократичної федеративної Росії — і перетворити Раду на загальноукраїнський представницький орган. Першим кроком було переобрання УЦР на Всеукраїнському національному конгресі 6–8 квітня 1917 року. Президію обрали вдруге: головою Грушевського, заступниками Володимира Винниченка та Сергія Єфремова.

• червень 1917 — I Універсал, у якому Рада заявила про автономію України, і створення Генерального секретаріату — виконавчого органу;
• липень 1917 — II Універсал після домовленості з Тимчасовим урядом;
• листопад 1917 — III Універсал проголосив Українську Народну Республіку;
• січень 1918 — IV Універсал проголосив незалежність УНР, і Генеральний секретаріат перетворили на Раду народних міністрів.