IV Універсал Української Центральної Ради

Ухваленню передувала невдала спроба створити загальноросійський уряд на федеративних засадах, яку Центральна Рада ініціювала в листопаді — грудні 1917 року, а також початок мирних переговорів УНР із Центральними державами в Брест-Литовську. Документ стверджував: «однині УНР стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

• повна державна незалежність УНР; бажання мирно співіснувати з усіма сусідами, які не мають права втручатися у її внутрішні справи;
• до скликання Українських Установчих зборів зберігалися повноваження Центральної Ради; Генеральний секретаріат як виконавчий орган перетворювали на Раду народних міністрів, якій доручили самостійно вести переговори з Центральними державами й укласти мирний договір;
• заклик до уряду й громадян боротися з більшовиками та іншими «напасниками», які нищать край;
• розпуск регулярної армії й створення замість неї народної міліції;
• державний контроль над банками, найважливішими галузями торгівлі й зовнішньою торгівлею, державна монополія на метал, вугілля та інші стратегічні товари; земельний закон про передачу землі трудовому селянству без викупу на засадах скасування приватної власності й соціалізації;
• підтвердження всіх громадянських свобод, проголошених III Універсалом; перевибори до народних рад; заклик уважно поставитися до виборів до Установчих зборів.

Документ недвозначно визначив мету українського народу — створення суверенної держави. Це був останній універсал Центральної Ради: з її падінням практика видання універсалів припинилася. Невдовзі УНР уклала Брестський мирний договір із державами Четверного союзу (9 лютого 1918 року), що зробило її суб’єктом міжнародного права.