Азовське море

Азовське море — внутрішнє напівзамкнене море басейну Атлантичного океану, з’єднане з Чорним морем вузькою Керченською протокою. Дно дуже рівне: у центральній частині глибина становить 10–13 м, а 43 % площі займає зона глибин від 5 до 10 м. Різні довідники подають трохи різні розміри: площу — 39 або 39,1 тис. км², найбільшу глибину — 13,5 або 14 м.

Береги здебільшого положисті. Західний берег утворює Арабатська Стрілка — коса завдовжки 110 км і завширшки від 0,3 до 5 км; вона відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному узбережжі багато піщаних кіс і мілководних заток: Утлюцька, Обитічна, Бердянська, Білосарайська. Найбільша затока — Таганрозька. У Сиваші максимальна глибина — до 3 м, а солоність води може досягати 250 ‰, тому він є джерелом сировини для хімічної промисловості.

У море впадають дві великі ріки — Дон і Кубань (Росія); з України — малі Молочна, Лозуватка, Обитічна, Берда, Кальміус. Азовське море належить до солонуватоводних басейнів, його солоність залежить від річкового стоку Дону й Кубані. Лід утворюється щороку; у середньому льодовий покрив займає 29 % площі моря. Це важливий рибогосподарський район: осетрові, судак, лящ, хамса, тюлька. На дні виявлено запаси нафти, природного газу й залізної руди.

Екологічна ситуація складна: зростає забрудненість нафтопродуктами, фенолами, важкими металами, а наприкінці 1980-х у море проник гребневик, масовий розвиток якого на початку 1990-х майже припинив промисел хамси.