Область · Південь України
Одеська область
Одеська область — найбільша в Україні за площею: за Держстатом це понад 33 тис. км². Вона лежить на південному заході країни, межує з Румунією та Молдовою, має майже триста кілометрів чорноморського узбережжя й охоплює гирла Дунаю та Дністра.
- Адміністративний центр
- Одеса
- Площа
- 33 314 км² (Держстат, станом на 1 січня 2021 року)
- Населення
- 2 351 392 осіб (оцінка Держстату на 1 січня 2022 року)
- Районів
- 7 (станом на 1 січня 2022 року, Держстат)
- Утворена
- 9 лютого 1932 року; 22 вересня 1937 року з неї виділено Миколаївську область
- Межує
- з Вінницькою та Кіровоградською (на півночі), Миколаївською (на сході) областями; на південному заході — з Румунією, на заході — з Молдовою; на південному сході й півдні — Чорне море
- Узбережжя
- близько 300 км; до складу області входить острів Зміїний
- Три історичні частини
- Поділля (північ), Буджак (Південна Бессарабія) і землі на схід від Дністра
Авторський матеріал Тями · оновлено
Положення й межі
Область займає землі Північно-Західного Причорномор’я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману. На півночі вона межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями; на південному сході й півдні її омиває Чорне море. На південному заході проходить кордон з Румунією, на заході — з Молдовою; до складу області входить острів Зміїний. Утворена 9 лютого 1932 року; 1937 року з неї виділили Миколаївську область.
За історико-географічним поділом область складається з трьох частин: крайні північні землі належать до Поділля; межиріччя Дністра й Дунаю — до Південної Бессарабії (Буджаку); решта території на схід від Дністра — до землі, яку в XVIII столітті займала Єдисанська, або Очаківська, орда.
Рельєф і геологія
Переважна частина області лежить на Причорноморській низовині, що знижується на південний схід від близько 150 м до 20–30 м; у гирлі Дунаю подекуди висота лише до 2 м. Поверхня — пологохвиляста й плоска лесова рівнина, розчленована ярами та балками. На північному заході — відроги Подільської височини (до 288 м у межах області), на північному сході — Придніпровської (до 160–200 м), на південному заході — Центральномолдовської рівнини. Основу південно-західної частини становить Придобруджинський прогин; крайня північна частина — Побужжя — лежить на південному схилі Українського щита. На узбережжі — акумулятивні форми: дельти й коси. Розвідано понад 160 родовищ корисних копалин (піски, граніт, вапняк, нафта, природний газ та ін.), але основна їх частина лежить на орних землях.
Клімат і води
Клімат вологий, помірно континентальний, з рисами континентального й морського. Зима м’яка, малосніжна: середня січнева температура від −2 °C на півдні до −5 °C на півночі; літо спекотне й сухе, середня липнева температура — від +21 °C на північному заході до +23 °C на півдні. Опадів 340–470 мм на рік, переважно влітку. На півдні трапляються посухи, курні бурі й суховії.
Річки належать до басейнів Чорного моря, Дністра й Південного Бугу. Головні — Дунай (Кілійське гирло), Дністер з притокою Кучурган, Південний Буг з притоками Кодимою й Савранкою. Влітку пересихають Великий Куяльник, Тилігул, Сарата й інші. У приморській смузі багато озер: прісні — Кагул, Ялпуг, Катлабух; солоні — Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас. Найбільші лимани — Дністровський, Куяльницький і Хаджибейський. Ґрунти переважно чорноземні; лісами вкрито близько 199 тис. га.