Львівська область

Область розташована на заході України, на території Східної Галичини, у межах Карпатського єврорегіону та Головного європейського вододілу Балтійського й Чорноморського басейнів. На заході проходить державний кордон із Польщею (258 км); решта сусідів — області: Волинська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська й Закарпатська. Львівщина лежить у трьох зонах: лісовій, лісостеповій і зоні висотної поясності Карпат.

У межах області виділяють п’ять природних районів: на півдні — Українські Карпати й прилегле Передкарпаття, у центрі — Подільську височину, на півночі — Мале Полісся й Волинську височину. Тектонічно вона складається з південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи й Карпатської альпійської геосинклінальної області (зокрема Передкарпатського прогину й скибового покриву). На півдні рельєф гірський, у Передкарпатті та на Волинській височині — височинний, на Подільській височині — горбогірний, на Малому Поліссі й Верхньосанській рівнині — низовинний.

Найвища точка області — гора Пікуй (1405 м) на межі із Закарпатською областю, а в рівнинній частині — гора Камула (471 м).

У надрах понад 470 родовищ і покладів: нафта, природний газ, конденсат, кам’яне й буре вугілля, торф, будівельні матеріали, сірка, натрієва, магнієва й калійна солі, германій, озокерит, мінеральні води. Родовища вугілля лежать переважно в зоні Червонограда, нафти й газу — у Передкарпатті (серед нафтових — Бориславське нафтогазоконденсатне, Східницьке, Стрільбицьке). Баланс запасів Бориславського родовища озокериту становить 59,21 % від усіх запасів цієї копалини в Україні. Унікальні родовища мінеральних вод — у Трускавці, Східниці й Моршині.

Клімат помірно континентальний, формується під впливом Атлантичного океану й континентальних повітряних мас. Найтепліший місяць — липень (+17–18 °C), найхолодніший — січень (−4…−6 °C). Опадів у рівнинній частині близько 650 мм, у передгір’ї — 750–1000 мм, у горах — до 1400 мм. Тут протікає 8950 річок. Дністер (250 км у межах області) належить до басейну Чорного моря, Західний Буг (також 250 км) — до басейну Балтійського через Віслу; Стир — притока Прип’яті.