Два студенти чи два студента: іменник після 2, 3, 4

У параграфі про називний відмінок множини правопис дає окреме примітку: з числівниками два, три, чотири іменники чоловічого роду мають закінчення -и, -і (-ї). Приклади звідти: два хлопці, три робітники, чотири слухачі, два водії. За цим самим правилом — два студенти, три брати, чотири учні, два олівці.

Два студенти, три учні, чотири водії — як у множині: хто? студенти.

Іменники жіночого й середнього роду після цих числівників теж мають форму, що збігається з називним множини: дві сестри, три книжки, два вікна. Словник української мови у 20 томах ілюструє числівник два саме такими сполученнями: «два сини», «дві половини».

Числівник п’ять у Словнику української мови у 20 томах описано з керуванням «кого, чого», тобто іменник після нього стоїть у родовому відмінку: п’ять синів, п’ять матросів. Так само поводяться шість, сім, десять, двадцять: п’ять студентів, десять учнів, двадцять олівців.

У складених числівниках форму іменника визначає останнє слово: двадцять два студенти (бо закінчується на два), але двадцять п’ять студентів, сто один студент.

Правопис показує в прикладі й наголос: три робітники́ — так само, як у звичайній множині робітники́. Тобто числівник не змінює наголосу іменника: два брати́ — як і брати́ у множині (цю форму правопис теж наводить з наголосом).