Перейти до вмісту

Література

Українська література · Давня українська література

«Всякому місту — звичай і права»

«Всякому місту — звичай і права» — десята пісня збірки Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Поет показує, що кожна людина має своє захоплення, тоді як його лише одна дума — як із ясним розумом і чистою совістю зустріти смерть.

Авторський матеріал Тями · оновлено

Жанр
філософський вірш-пісня (десята пісня збірки «Сад божественних пісень»)
Час створення
друга половина XVIII століття; збірку видано посмертно 1861 року
Напрям
українське бароко

Тема й ідея

Тема. Різні життєві захоплення людей і єдина справжня турбота мудреця: як гідно прожити життя й гідно померти.

Ідея. Мирські клопоти — чини, багатство, гулянки, кохання — марні, бо смерть однаково забирає і мужика, і царя. Вартий турботи лише чистий розум і чиста совість.

Композиція й художні особливості

Пісня побудована на рефрені: кожна строфа описує захоплення різних людей (чин, торгівлю, розкіш, науку, кохання), а завершується тим, що поета непокоїть лише одна дума. Кульмінація — образ смерті з косою, для якої байдуже, хто перед нею: селянин чи цар. Фінальний афоризм про совість, «чистий кришталь», вирішує композицію. У пісні вживано рефрен, антитезу, порівняння (смерть — коса; пожежа жере солому), алегорію, прямі називання типів (Петро, Федір-купець).

Образи й ліричний герой

Ліричний герой — мудрець
відкидає гонитву за чинами й грішми, бо думає про безсмертну душу й чисту совість.
Петро й Федір (Федька), купець
узагальнені типи: кар’єрист і шахраюватий торговець.
Смерть
образ з косою, що однаково забирає простого чоловіка й царя.

Зміст і хід думки

Поет починає з думки: кожне місто має свої звичаї, кожна голова — свій розум, кожне серце — свою любов, а кожне горло — свій смак. Далі він перелічує людей: один дбає про чини й кар’єру, інший — про торгівлю й хитрощі, ще хтось — про модний будинок чи нові поля, а ще хтось полює чи гуляє. Студенти переймаються диспутами, закохані — Венериним амуром.

На цьому тлі поет повторює рефрен: його непокоїть лише одна дума. Вона про те, як померти не без розуму, тобто з ясним розумом і чистим сумлінням. Смерть, каже він, не розрізняє простого чоловіка й царя й забере все, як пожежа жере солому. Перемогти її страх може лише той, чия совість чиста, наче кришталь.

Запитання у стилі НМТ

Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.

  1. Запитання 1

    До якої збірки належить пісня «Всякому місту — звичай і права»?

    Показати відповідь

    До збірки «Сад божественних пісень».

  2. Запитання 2

    Яку думку повторює ліричний герой у рефрені кожної строфи?

    Показати відповідь

    Що його непокоїть лише одна дума: як померти з ясним розумом і чистою совістю.

  3. Запитання 3

    Який образ символізує неминучість смерті для всіх станів?

    Показати відповідь

    Смерть із косою: однаково забирає і мужика, і царя.

  4. Запитання 4

    Яку життєву пересторогу висловлює поет щодо багатства й чинів?

    Показати відповідь

    Гонитва за чинами й багатством марна, бо смерть усе зрівнює.

Чим цей твір плутають

  • Її плутають з «De libertate»: той вірш про свободу, а цей — про мирські клопоти й чисту совість перед смертю.
  • Її не слід відносити до байок: це філософська пісня (вірш), а байка має розповідь-притчу й «силу».
  • Слово «звичай» у першому рядку означає «нрав, звичку» (в оригіналі — «нрав»), а не урочистий обряд.

Перевіряємо вхід і план навчання…