Українська література · Давня українська література
«Всякому місту — звичай і права»
«Всякому місту — звичай і права» — десята пісня збірки Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Поет показує, що кожна людина має своє захоплення, тоді як його лише одна дума — як із ясним розумом і чистою совістю зустріти смерть.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- Григорій Сковорода
- Жанр
- філософський вірш-пісня (десята пісня збірки «Сад божественних пісень»)
- Час створення
- друга половина XVIII століття; збірку видано посмертно 1861 року
- Напрям
- українське бароко
Тема й ідея
Тема. Різні життєві захоплення людей і єдина справжня турбота мудреця: як гідно прожити життя й гідно померти.
Ідея. Мирські клопоти — чини, багатство, гулянки, кохання — марні, бо смерть однаково забирає і мужика, і царя. Вартий турботи лише чистий розум і чиста совість.
Композиція й художні особливості
Пісня побудована на рефрені: кожна строфа описує захоплення різних людей (чин, торгівлю, розкіш, науку, кохання), а завершується тим, що поета непокоїть лише одна дума. Кульмінація — образ смерті з косою, для якої байдуже, хто перед нею: селянин чи цар. Фінальний афоризм про совість, «чистий кришталь», вирішує композицію. У пісні вживано рефрен, антитезу, порівняння (смерть — коса; пожежа жере солому), алегорію, прямі називання типів (Петро, Федір-купець).
Образи й ліричний герой
- Ліричний герой — мудрець
- відкидає гонитву за чинами й грішми, бо думає про безсмертну душу й чисту совість.
- Петро й Федір (Федька), купець
- узагальнені типи: кар’єрист і шахраюватий торговець.
- Смерть
- образ з косою, що однаково забирає простого чоловіка й царя.
Зміст і хід думки
Поет починає з думки: кожне місто має свої звичаї, кожна голова — свій розум, кожне серце — свою любов, а кожне горло — свій смак. Далі він перелічує людей: один дбає про чини й кар’єру, інший — про торгівлю й хитрощі, ще хтось — про модний будинок чи нові поля, а ще хтось полює чи гуляє. Студенти переймаються диспутами, закохані — Венериним амуром.
На цьому тлі поет повторює рефрен: його непокоїть лише одна дума. Вона про те, як померти не без розуму, тобто з ясним розумом і чистим сумлінням. Смерть, каже він, не розрізняє простого чоловіка й царя й забере все, як пожежа жере солому. Перемогти її страх може лише той, чия совість чиста, наче кришталь.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
До якої збірки належить пісня «Всякому місту — звичай і права»?
Показати відповідьСховати відповідь
До збірки «Сад божественних пісень».
Запитання 2
Яку думку повторює ліричний герой у рефрені кожної строфи?
Показати відповідьСховати відповідь
Що його непокоїть лише одна дума: як померти з ясним розумом і чистою совістю.
Запитання 3
Який образ символізує неминучість смерті для всіх станів?
Показати відповідьСховати відповідь
Смерть із косою: однаково забирає і мужика, і царя.
Запитання 4
Яку життєву пересторогу висловлює поет щодо багатства й чинів?
Показати відповідьСховати відповідь
Гонитва за чинами й багатством марна, бо смерть усе зрівнює.
Чим цей твір плутають
- Її плутають з «De libertate»: той вірш про свободу, а цей — про мирські клопоти й чисту совість перед смертю.
- Її не слід відносити до байок: це філософська пісня (вірш), а байка має розповідь-притчу й «силу».
- Слово «звичай» у першому рядку означає «нрав, звичку» (в оригіналі — «нрав»), а не урочистий обряд.