Листопадовий зрив 1918 року і ЗУНР

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні розпалила боротьбу народів імперії за власні держави. 18 жовтня 1918 року у Львові представники українських парламентських та партійних кіл, ієрархи греко-католицької церкви й делегати студентської молоді створили Українську національну раду (УНРаду), затвердили її статут і ухвалили рішення створити на західних українських землях українську державу. Ця «конституанта» постановила, що українські етнографічні території Австро-Угорщини — Східна Галичина, північно-західна Буковина, українська частина Закарпаття — становлять єдину територію. 19 жовтня президент УНРади Євген Петрушевич проголосив заснування української держави.

Поляки теж готувалися перебрати владу в Галичині, адже стара адміністрація була в їхніх руках. Вирішальну роль в утвердженні української влади відіграли старшини Центрального військового комітету на чолі з сотником Українських січових стрільців Дмитром Вітовським. 31 жовтня на спільному засіданні членів УНРади та комітету вирішили негайно взяти владу у Львові та по всьому краю. Українське військо у Львові — близько 1400 стрільців і 60 старшин, українців із австро-угорського гарнізону — мало встановити контроль над майже двохсоттисячним містом. Вночі проти 1 листопада вони зайняли головні установи.

Повстання перетворилося на польсько-українську війну: бої у Львові тривали до другої половини листопада, і українські війська мусили залишити місто. Проте ЗУНР діяла на території Східної Галичини, мала свою армію — Українську галицьку армію (УГА) — і уряд (Державний секретаріат). 22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Влітку 1919 року УГА здійснила Чортківську офензиву, але польські війська здобули перевагу. 1923 року Рада послів Антанти визнала Східну Галичину частиною Польщі.