Кирило-Мефодіївське братство 1845–1847 років

Таємне товариство виникло як один із проявів піднесення національного руху на всіх українських землях: ті самі роки на Східній Галичині діяла «Руська трійця». Воно спиралося на традиції українського визвольного й автономістського руху та впливу ідей «весни народів», що назрівала в Європі. Членами, яких називали братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів.

Велику підготовчу роботу провів Микола Костомаров, а ідеологія братчиків перебувала під могутнім впливом творчості Тараса Шевченка. Провідну роль, окрім них, відігравали Георгій Андрузький, Василь Білозерський, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш.

Статут товариства підготували Костомаров, Білозерський і Гулак. У ньому наголошувалося на цілковитій самостійності кожного слов’янського «племені» й створенні загальнослов’янського собору — спільного органу майбутньої співдружності. Це кардинально відрізняло програму братства від позиції царської влади, яка претендувала на роль покровительки слов’ян.

• демократична слов’янська федерація, де кожен народ має широкі й рівні права;
• скасування кріпацтва й рабства в будь-якому вигляді;
• єдина центральна влада для зовнішніх справ, війська й флоту, ліквідація митниць, свобода торгівлі;
• автономія кожної частини у внутрішньому управлінні, судочинстві й освіті;
• самобутній розвиток українського народу та його відродження.

Програмним твором вважають «Книгу буття українського народу» (інша назва — «Закон Божий») — історико-політичний трактат, що показував визначні події української історії й накреслював шляхи розв’язання суспільних проблем.

У березні 1847 року товариство було розгромлене жандармами. Учасників заарештували й засудили: Шевченка заслали солдатом до Оренбурзького корпусу з забороною писати й малювати, Костомарова ув’язнили й заслали до Саратова, Гулака кілька років тримали у фортеці, Куліша заслали до Тули. Хоч братство існувало недовго й не провело жодної акції, його ідеї рівноправної федерації слов’янських народів та єдності національного й соціального визволення мали великий вплив на подальший український рух.