«Книга буття українського народу»

Твір створив Микола Костомаров для Кирило-Мефодіївського товариства — таємної київської організації, члени якої мріяли про рівноправну федерацію слов’янських народів. Авторство Костомарова підтверджують свідчення кирило-мефодіївців і його власні автентичні рукописи. Другою назвою твору є «Закон Божий».

• українське суспільство має звільнитися від іноземного панування, зокрема від влади російського царя;
• ідеї відродження України, народоправства й піднесення національної свідомості пов’язано воєдино;
• питання визволення України розглянуто в контексті слов’янських взаємин;
• Україна з її славетною історією та козацтвом покликана стати незалежною республікою в Союзі слов’янських народів.

Месіанські мотиви твору подібні до думок польського поета Адама Міцкевича з його «Книг народу польського і пілігримства польського» та закликів чеських «будителів».

Текст зберігся в матеріалах слідчої справи Третього відділу імператорської канцелярії проти Кирило-Мефодіївського товариства. Уперше його опублікували лише 1918 року: російською мовою в журналі «Голос минувшего» (Василь Семевський) та українською в журналі «Наше минуле» (Павло Зайцев). Згодом його перевидавали у Львові (1921), Празі (1942), Авґсбурзі (1947) та Парижі (1956). Окремо «Закон Божий» вийшов 1990 року в підготовці Івана Глизя, а також увійшов до тритомного видання документів слідчої справи.