Хотинська війна 1621 року

Війну спричинило зіткнення інтересів Османської імперії та Речі Посполитої в Дунайських князівствах, а також невдоволення османів морськими походами козаків. 1620 року польське військо зазнало поразки в Цецорській битві, і король Сигізмунд III не міг зібрати достатньо потужну армію. У січні 1621 року через єрусалимського патріарха Феофана він звернувся по допомогу до козаків.

У червні 1621 року козацька рада за участі православного духовенства погодилася брати участь у війні, але поставила умову: польська влада має визнати нововисвячену православну ієрархію. До короля відправили посольство на чолі з Сагайдачним, а в Молдову рушив понад сорокатисячний козацький корпус гетьмана Якова Бородавки.

Бойові дії розпочалися ще 9 травня 1621 року на Чорному морі: козацька флотилія нападала на османські судна, потопила кілька десятків, зокрема дев’ять галер із важкими гарматами. До початку жовтня козаки знищили 141 ворожий корабель. На суходолі польське військо під проводом литовського гетьмана Яна-Кароля Ходкевича переправилося через Дністер до Хотина. 25 серпня до табору повернувся Сагайдачний, і козаки обрали його гетьманом замість Бородавки.

У вересні під Хотин підійшла армія султана Османа II — щонайменше 150–160 тисяч осіб при 62 гарматах. Польсько-литовських сил було близько 43 тисяч, козаків — понад 45 тисяч. Османи облягали табір з 2 вересня: щонайменше 17 разів штурмували козацькі позиції й близько 10 разів — польсько-литовські. Нічні вилазки запорожців завдавали османам важких втрат. Дізнавшись про наближення підкріплення, султан розпочав переговори.

9 жовтня 1621 року уклали Хотинський мирний договір: османи фактично зазнали воєнно-політичної поразки, їхній наступ на Центральну Європу було зупинено. Козацтво показало свою військову силу, а його авторитет зріс. Проте польська влада не виконала обіцянок щодо прав православних, а Сагайдачний, тяжко поранений у боях, помер у квітні 1622 року.